БОЛБОЧА́Н Петро Федорович (05. 10. 1883, с. Гитець, за ін. даними — с. Геджев (Гиждево), Хотин. пов., Бес­сарабія, нині с. Ярівка Хотин. р-ну Чернів. обл. — 28. 06. 1919, ст. Балин, нині на тер. Дунаєвец. р-ну Хмельн. обл.) — військовик, полковник Армії УНР. Закін. Кишинів. дух. семінарію та Чугуїв. юнкер. училище (1906). Учасник 1-ї світової війни. Актив. прихильник створе­н­ня ЗС України в 1917. Восени 1917 — командувач 1-го Укр. респ. полку в складі 2-ї Сердюц. дивізії; боровся проти більшовиків під час їхнього на­ступу на Україну 1918 як командир 1-ї Запороз. дивізії у складі Запороз. корпусу, здійснив похід із Харкова до Криму; за Геть­манату командував 2-м Запороз. полком. Восени 1918 — командир Запороз. корпусу і війська Лів­обереж. України. Після від­ступу з Лів­обереж­жя знятий з командува­н­ня Запороз. корпусом. 9 червня 1919 у Проскурові (нині Хмельницький) зробив не­вдалу спробу захопити командува­н­ня корпусом і усунути від влади С. Петлюру, після чого був заарешт., засудж. до страти й роз­стріляний.