Бордуляк Тимотей (Тимофій) Гнатович

Визначення і загальна характеристика

БОРДУЛЯ́К Тимотей (Тимофій) Гнатович (псевд.: Т. Бондаришин, Т. Ветлина; 02. 02. 1863, с. Бордуляки, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 16. 10. 1936, с. Великий Ходачків, нині Козів. р-ну Терноп. обл.) — письмен­ник. Майстер психол. оповіда­н­ня та новели. Закін. теол. факультет Львів. університету (1889). Вільно володів багатьма мовами, що дало йому змогу читати твори світ. письменства в оригіналах. Був греко-катол. священиком, учителював у селах Галичини (Городище, Великий Ходачків). Літ. творчість роз­почав на­прикінці 80-х рр. пере­кладами І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, Г. Гайне, Н. Ленау, Г. Сенкевича, К. Міксата, а також влас. поезіями («Осін­ній сонет», «Зимові сонети», «Сівач», «Нетямущий» та ін.). У 90-х рр. почав писати короткі психологічно забарвл. оповіда­н­ня з життя галиц. селянства. 1891–98 у галиц. ви­да­н­нях («Дѣло» та ін.) було опубл. 22 оповіда­н­ня, які згодом склали зб. «Ближні» (Л., 1899). Проза Б. тематично близька до творчості В. Стефаника, Марка Черемшини, Л. Мартовича, О. Кобилянської, О. Маковея. С. Єфремов на­звав Б. письмен­ником селян. праці, яку він умів опоетизувати. Його твори сповнені теплого ліризму і мʼякого гумору, яскраво виявленого спів­чу­т­тя автора до своїх героїв. У центрі кожної новели — невелика подія, яка в нужден­ному житті селянина набуває часом пере­більшених рис, як, напр., купівля корови («Дай, Боже, здоровля корові»). Без­мір горя й душев. мук матері роз­криває ситуація, коли треба знищити батькову памʼятку, аби натопити в хаті й зі­гріти хвору дитину («Для хорого Федя»). Мрії про казкову країну «за високими горами, за широкими морями» — Бразилію, де «без­домним нетягам, без­земельним халупникам, пі­дупалим господарям», «загалом усім, хто лиш чує в руках силу до роботи», дадуть землі доброї, врожайної, скільки сам захочеш («Бери, будуйся, господарюй на щастя, на здоровʼя, та ще й податку не візьмуть від тебе»), пере­дає новела «Ось куди ми пійдемо, небого!». Говорить письмен­ник і про марність цих світлих надій, утопіч. мрій («Іван Бразілієць»). У селянина залишається лише його убога «самітна нивка» (образ майже символічний на означе­н­ня нужден. селян. долі) та «бідні», «забуті», «чорні порепані руки». Деякі новели своєю емоційною забарвленістю, ліризмом на­ближаються до поезій у прозі («Перший раз», «Бузьки»). Протягом перших десятиріч 20 ст. Б. опублікував новели «Жура», «Пере­рваний страйк», «Майстер Федь Триндик», «Пере­дновок», «Вістка», «Ювілят» та ін., у яких закликав «ви­рвати село з упадку», звільнити від злиднів, темноти, пияцтва; картав інтелігенцію за байдужість до громад. справ. У роки 1-ї світової війни і на­ступ. окупації Галичини Польщею роз­кривав жахи кривавої воєн. бійні і жорсткі окупац. порядки. 1903 в Києві ви­йшла зб. «Оповіда­н­ня з галицького життя», в якій опубл. 17 творів письмен­ника. Б. пере­клав твори світ. письменства («Електра» Софокла, «Змова Катіліни» Салюстія Крісни, частину «Божествен­ної комедії» А. Данте, давньорус. епос «Слово о полку Ігоревім»).

Літ.: Луців Л. Тимотей Бордуляк (1863–1936) // Вісник: Місячник літ-ри, мистецтва, науки і громад. життя. 1936. Т. 4, кн. 12; Лисенко Е. Тимофій Бордуляк: Літ.-крит. нарис. Л., 1960; Засенко О. Тимотей Бордуляк // Літ.-крит. нариси і стат­ті. К., 1962; Приходько І. Тимофій Бордуляк // Творчі порт­рети укр. письмен­ників 20 ст. Т., 1993; Ганич О. Штрихи до творчого порт­рета Тимофія Бордуляка // Вітчизна. 2002. № 7–8.

Л. С. Демʼянівська

Завантажити статтю