Боржавин Василь Андрійович
Визначення і загальна характеристика
БОРЖА́ВИН Василь Андрійович (справж. — Сочка; 03. 01. 1922, м. Берегове, нині Закарп. обл. — 27. 08. 2010, Ужгород) — письменник. Від 1940 навч. у Будапешт. університеті, закін. Ужгород. університет (1955). Працював в Ужгороді референтом в Упр. у справах мистецтв, літ. працівником г. «Закарпатська правда», ст. бібліографом-краєзнавцем в обл. б-ці для дорослих. Понад 30 р. учителював, керував кабінетом шкіл з угор. та румун. мовами навчання в Закарп. інституті вдосконалення вчителів. Пише вірші й оповідання російською мовою. Друкувався від 1940 у періодиці. Окремі поезії вміщені в колект. збірниках «12» (Уж., 1940), «Будет день» (Хуст, 1941), «Литературный альманах» (Уж., 1943). З першими прозовими творами виступив у «Карпаторусском голосе» й г. «Словенска єднота», що видавалася в Будапешті. Від 1990-х рр. перейшов на позиції політ. русинства, обстоював відрубність Закарпаття від України й укр. культури. Почав писати «язичієм». Автор зб.: «Горы и доля» (1943), «Верховинские напевы» (1960), «Горы и доля: Поэзия и проза» (1990; усі — Ужгород). Написав низку літ. нарисів про О. Духновича, О. Павловича, А. Кралицького, О. Митрака, І. Сильвая, Є. Фенцика та ін., які увійшли до кн. «Будителі подкарпатськых русинов» (Уж., 1995). Упорядкував «Календарь общества им. А. Духновича» (Уж., 1995, співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
