Борзяк Дмитро Семенович

БОРЗЯ́К Дмитро Семенович (25. 10(06. 11). 1897, с. Пищики Полтав. губ., згодом Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., нині затоплене водами Кременчуц. водосховища — 1939) — письменник. Закін. Золотоніс. класичну гімназію (1915), навч. на мед. факультеті Київ. університету (1915–17; 1921). Брав участь в Укр. студент. громаді, певний час входив до партії есерів (на Золотоніщині). Після 1917 вчителював у рідних краях, від 1923 — в Києві. Схилявся до світогляд. та естет. засад «неокласиків» і «ланківців». Друкувався від 1925. Оповідання «Варенька», «Товариш Андрій», «Букет пролісків», «Чиновник», «Бузковий кущ» та «У монастир» опубл. у ж. «Життя і революція» (1925, № 10–11; 1926, № 6; 1927, № 1, 3, 5). «Варенька» та «У монастир» вийшли окремими виданнями. У зб. оповідань «Під дощ» (К., 1927) змалював життя у повіт. місті. 1928 уклав договір із Держ. видавництвом України на видання кн. «Руйнування Батурина», однак завершити роботу не зміг — заарешт. 1929 у зв’язку з процесом СВУ. Звільн. через кілька місяців. 1938 знову заарешт. і засудж. до розстрілу, замін. на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання. За офіц. версією, помер від «невиліков. хвороби». Реабіліт. 1957. У новелістиці Б. помітні заг. тенденції зміст.-формал. плану: тема «всефедератив. міщанства», бюрократизму на тлі життя містечка; поглиблений психологізм характерів; домінуючий реаліст.-психол. стиль і водночас наявність елементів різностил. засобів поетики; тонка іронія й сатира; активне застосування контраст. зображення тощо. Б. по-своєму художньо осмислював актуальну в письменстві 20-х рр. проблему «зайвих людей», трактуючи такі типи переважно в трагікоміч. тональності.

Рекомендована література

1. Кирилюк Є. Д. Борзяк. Під дощ // ЖР. 1927. № 12;
   Google Scholar Internet
2. Полторацький О. Два обличчя // Глобус. 1928. № 6;
   Google Scholar Internet
3. Поліщук В. Т. Дмитро Борзяк і його новелістика // Борзяк Д. Оповідання. Чк., 1997.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю