Борис

БОРИ́С (Вік Борис Іванович; 28. 08. 1906, м. Саратов, нині РФ — 16. 04. 1965, м. Сочі, РФ, похов. в Одесі) — церковний діяч РПЦ. Держ. та церк. нагороди. Від 1923 — послушник Спасо-Преображен. монастиря у Саратові, 1928 благословенний у рясофор, 1930 пострижений у мантію. У травні 1935 посвяч. у сан ієродиякона, згодом став ієромонахом. Намісник Троїц. кафедрал. собору, від 1942 — ігумен, від 1943 — архімандрит. Від березня 1944 — єпископ Ніжинський, вікарій Черніг. єпархії, у квітні цього ж року — єпископ Чернігівський та Ніжинський. Від січня 1947 — єпископ Саратовський і Вольський. Домігся відкриття у Саратові храму для молитви і семінарії — єдиної на той час на периферії РРФСР. У березні 1949 — єпископ Чкалов. єпархії, у вересні 1950 — єпископ Берлінський і Німецький. У жовтні 1951 возведений у сан архієпископа, в. о. екзарха Моск. патріархії в Зх. Європі. У червні 1954 Б. доручено управління Ярослав. єпархією, у жовтні того ж року признач. екзархом Пн. і Пд. Америки, архієпископом Алеутським і Північноамериканським (до 1962). У квітні 1956 — архієпископ Херсонський і Одеський, в. о. управителя Ворошиловгр. єпархії. Від 1959 — митрополит.

Завантажити статтю