БОРИСЕ́НОК Степан Гнатович (17(29). 05. 1891, Київ — 14. 11. 1937, там само) — історик права. Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1913). У 1913–16 — професор. стипендіат, викл. цього Університету. В листопаді 1919 мобілізов. до денікін. армії, де незабаром захворів на тиф. Від 1920 працював на лісорозробках у Поділ. губ. Від 1922 — позаштат. спів­роб. Комісії для ви­учува­н­ня історії західнорус. і укр. права ВУАН, від 1926 — штат. спів­роб. Комісії для ви­учува­н­ня звичаєвого права ВУАН, викл. у київ. навч. закладах. 1928– 30 — доцент юрид. факультету Київ. ін­ституту нар. господарства. Після ліквідації 1934 правничих установ ВУАН — науковий спів­робітник Укр. ін­ституту соц. охорони здоровʼя та Київ. пед. ін­ституту. Б. — один із спів­роб. та учнів М. Василенка, О. Малиновського. Ви­вчав історію вітчизн. кримін. права. 1932 у часописі «Україна» опублікував доклад. аналіз наук. доробку прихильників «концепції західнорус. права». Заарешт. 24 вересня 1937 за сфабриков. звинуваче­н­ням у причетності до антирад. організації, 25 жовтня 1937 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958.