Корнєв Володимир Маркович
КО́РНЄВ Володимир Маркович (30. 10. 1935 х. Смілий, нині с. Сміле Слов’яносерб. р-ну Луган. обл. – 27. 10. 2018, Хмельницький) – скульптор, живописець. Член НСХУ (1977). Закін. Київський художній інститут (1962; викл. М. Вронський, М. Лисенко, І. Макогон). Відтоді працював до 1995 у Хмельн. худож.-вироб. майстернях. Учасник обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1956. Персон. – у Хмельницькому (1993). Для скульптур. композицій, пам’ятників, портретів істор. осіб та сучасників використовував гіпс, бетон, алюміній. Скульптур. творам притаманні реаліст. достовірність образів, логічна конструктивність пластич. форм, виразне світлотіньове моделювання; живописним – використання прийомів нар. малярства, декоративність, увага до деталей. Окремі роботи зберігаються у Хмельн. краєзнав. музеї, Нац. істор.-архіт. заповіднику «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський), Держ. істор.-культур. заповіднику «Меджибіж» (обидва – Хмельн. обл.).
Тв.: скульптура – «Викликаю вогонь на себе» (с. Буцневе Деражнян. р-ну Хмельн. обл.), «Подолянка» (обидва – 1967), «Ф. Зорґе» (1970), «У. Кармалюк» (1971), «М. Островський» (1973), «Полудень», «Побратими» (обидва – 1975), «О. Довженко» (1976), «Ранок», «Дорога» (обидва – 1977), «Травень» (1978), «На току», «Оксана» (обидва – 1979), «А мати чекає» (1990), «Дружина» (2002); живопис – «Оксана» (1980; 2010), «Яблука» (1990), «Т. Шевченко», «Т. Шевченко після заслання», «Україна і перше видання “Кобзаря” Т. Шевченка» (усі – 2010).
В. М. Голунський
Основні твори
скульптура – «Викликаю вогонь на себе» (с. Буцневе Деражнян. р-ну Хмельн. обл.), «Подолянка» (обидва – 1967), «Ф. Зорґе» (1970), «У. Кармалюк» (1971), «М. Островський» (1973), «Полудень», «Побратими» (обидва – 1975), «О. Довженко» (1976), «Ранок», «Дорога» (обидва – 1977), «Травень» (1978), «На току», «Оксана» (обидва – 1979), «А мати чекає» (1990), «Дружина» (2002); живопис – «Оксана» (1980; 2010), «Яблука» (1990), «Т. Шевченко», «Т. Шевченко після заслання», «Україна і перше видання “Кобзаря” Т. Шевченка» (усі – 2010).