Боровський Ярослав Євгенович
БОРО́ВСЬКИЙ Ярослав Євгенович (20. 06. 1937, м. Ямпіль Вінн. обл. — 15. 10. 2003, Київ) — археолог. Кандидат філологічних наук (1970). Державна премія України в галузі науки і техніки (1983). Закін. філол. факультет Київ. університету (1966). Від 1971 — молодший науковий співробітник, н. с., від 1979 — старший науковий співробітник відділу археології Києва Інституту археології НАНУ. Від 2002 — на пенсії. Учасник більшості найвизначніших розкопок Києва 1970–90, починаючи від дослідж. мурованого палацу княгині Ольги на Старокиїв. горі та дерев’яних зрубів на Подолі. Під його керівництвом і за безпосеред. участі були розкопані численні могильники, садиби, вулиці, житлові та ремісничі комплекси 10–18 ст. у «граді Володимира» та «граді Ярослава», на Копиревому кінці та Щекавиці. Серед унік. об’єктів, які дослідив Б., — язичницьке капище часів Володимира Святославича, оборонні споруди, собор св. Георгія — патрональний храм Ярослава Мудрого, ротонда кін. 12–13 ст. Він розшукав і локалізував Федорівський собор 1128, збудов. Мстиславом Великим. Брав участь у написанні колектив. праць «Новое в археологии Киева» (1981), «История Киева» (т. 1, 1982), «Давня історія України» (т. 3, 2000), «Історія української культури» (т. 1, 2001; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Походження Києва: Історіогр. нарис. К., 1981; Мифологический мир древних киевлян. К., 1982; Світогляд давніх киян. К., 1992; Знаки на прясницях // Проблеми походження істор. розвитку слов’ян. К., 1997.
Рекомендована література
- До 65-річчя Ярослава Євгеновича Боровського // Археологія. 2002. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
