Бородін Леонід Іванович

БОРОДІ́Н Леонід Іванович (Бородин Леонид Иванович; 14. 04. 1938, м. Іркутськ, РФ) — російський письменник, громадсько-політичний діяч, публіцист. 1956 вступив на істор. факультет Іркут. університету, звідки був виключений «за політ. фрондерство». Екстерном закін. Пед. інститут в Улан-Уде (Бурятія, РФ, 1962). Працював учителем, дир. школи, на буд-ві Братської ГЕС, на шахтах Норильська. Засн. Християн.-демократ. партії, один з організаторів підпіл. студент. групи «Союз захисту демократичних свобод». Від 1965 — чл. Всерос. соц.-християн. союзу визволення народу. Заарешт. 18 лютого 1967, засудж. на 6 р. 1969 в таборі написав і передав статтю «ВСХСОН: состав, программы, методы работы, идеологические позиции, причины поражения» (опубл. у ж. «Посев», 1971, № 1). Після звільнення кілька років працював у Москві, співпрацював із ж. «Вече». У 1974– 75 Б. заснував самовидав. істор.-філос. ж. «Московский сборник», де розвивалися нац.-патріот. та православна ідеї, акцентувалося на рос. націоналізмі. Вдруге заарешт. 13 травня 1982, засудж. як «невиправ. антисовєтчик» 19 лютого 1983 на 10 р. ув’язнення та 5 р. заслання. Покарання відбував в особл. таборі № 36 (с. Кучино, Перм. обл., РФ) разом із Ю. Литвином, В. Стусом, О. Тихим, В. Марченком, М. Горинем, В. Овсієнком та ін. укр. політв’язнями. Амністований 1987. Від 1992 — гол. ред. ж. «Москва», одночасно завідувач відділу прози ж. «Слово», співпрацює з г. «Завтра» (до 1993 — «День»). До кін. 80-х рр. твори Б. друкувалися за кордоном. Перші повісті та оповідання написані під час ув’язнення й були опубл. в емігрант. ж. «Грани», «Посев», «Вече»; вийшли окремими вид. у Франкфурті-на-Майні: зб. оповідань «Повесть странного времени» (1978; Москва, 1989), повісті «Год чуда и печали», «Третья правда» (обидві — 1981), «Гологор» (1982). У цих творах, як і в романі «Расставание» (1982, премія «Ґрізане-Кавур», Італія), розкрито проблему морал. вибору людини в складних соц.-істор. умовах тоталітар. режиму. У повісті «Женщина в море» (1988) відображено нове покоління рос. людей, вихованих рад. ладом, — циніч. прагматиків, позбавлених духов. запитів. За повістю Б. «Перед судом», у якій зображено боротьбу вояків УПА з рад. карал. загонами, на творчо-вироб. об’єдн. «Фест-Земля» знято к/ф «Останній бункер» (1991, реж. В. Іллєнко, Приз глядац. симпатій на 1-му Всеукр. фестивалі).

Завантажити статтю