Борота Віктор Степанович

БОРО́ТА Віктор Степанович (01. 08. 1936, с. Старогнатівка Тельманів. р-ну Сталін., нині Донец. обл. — 06. 05. 2022) — письменник, тренер (вільна боротьба). Член НСПУ (1990). Майстер спорту (1963). Заслужений тренер України (1976) та СРСР (1980). Закін. Крим. пед. інститут (1965). Працював тренером-викл. із вільної боротьби Добровіл. спортивного товариства «Колос» (с. Старогнатівка, 1962–75), у Донец. ВШ спорт. майстерності (1975– 96). Серед вихованців — І. Мате, О. Атаманов. Від 1996 — на пенсії. Писав російською і мовою греків-урумів. Дебютував оповіданням «Чолпан — утренняя звезда» у зб. «Параллель: Молодая проза Донбасса» (Д., 1981). Автор зб. поезій: «Непреклонность» (1985), «Созвездия скал» (1988), «От Прометеева огня», «Комли дерев» (обидві — 1992), «Хысмет» («Доля», 1993), «Звезда Чолпан» (1999), «Отчий клич», «Тайна стихий» (обидві — 2000), «Элефтерия» (2001); проз. зб. «Галаман грядущий» (Москва, 1992), «Гордиев узел» (1996), «Аббатство камней», «Авторские афоризмы» (обидві — 1999; усі — Донецьк). Твори Б. знач. мірою автобіографічні, це спроби переосмислити власне життя та історію свого народу.

Завантажити статтю