Бортнянськознавство

Визначення і загальна характеристика

БОРТНЯНСЬКОЗНА́ВСТВО — галузь музико­знавчої науки, що ви­вчає жит­тєвий і творчий шлях ви­значного українського композитора, диригента й реформатора церковного співу Д. Бортнянського (1751–1825). У 70–80-х рр. 19 ст. зʼявилися перші фахові музико­знавчі стат­ті про композитора. Зачинателі укр. муз. критики М. Вербицький («О пінію музикальнім» // «Галичанин», 1863, кн. 1), І. Божерянов («К порт­рету Д. С. Бортнянского (1751– 1825)» // «КС», 1885, т. 12, кн. 4), А. Вахнянин («Дмитрій Степанович Бортнянський» // «Д®ло», 1886, ч. 35–36), П. Бажанський («Исторія руского церковного пінія», Л., 1890), не­зважаючи на пере­важно озна­йомлювал. характер і літ.-нарисову форму статей, ви­знали Д. Бортнянського видатним композитором-професіоналом. Від того часу принагідні узагальнені оцінки трапляються в ста­т­тях І. Франка («Музика польська і руська» // «Kurier Lwowski», 1892, № 242), В. Садовського («Русько-українські духовні композитори і їх заслуги коло під­несе­н­ня церковного співу в Росії: Біогр. начерки» // «Альм. музичний», 1904; «Hector Berlioz про хор Придворної капелі в Петербурзі та про Бортнянського» // «Артистич. вістник», Л., 1905, зошит 5). С. Людкевич у працях «З приводу 100-х роковин смерти Д. Бортнянського: Апель до музикальної інтелігенції» («Наука і письменство», Л., 1924), «Д. Бортнянський і сучасна українська музика» («Муз. листок», Л., 1925), «Дмитро Бортнянський: У соті роковини його смерти» («Стара Україна», Л., 1925) помістив бібліо­графію творів, крит. огляди та замітки про життя й творчість композитора. В. Барвінський, Б. Кудрик, Ф. Стешко досліджували особливості пошире­н­ня музики Д. Бортнянського в аспекті історії Галиц. духов. культури, укр. муз. традицію у його церк.-вокал. музиці, аналізували засоби муз. виразності, подали історію ви­да­н­ня повного зі­бра­н­ня церк.-муз. творів композитора.

До серед. 1960-х pp. від­верто замовчувалися здобутки церк. музики, її роль нівелювали. З часу публікації «Нарисів з історії української музики» (К., 1964, у 2-х т.; автори Л. Архимович, Т. Каришева, Т. Шеф­фер, О. Шреєр-Ткаченко), що продовжили традицію заг.-істор. оглядів О. Залеського (1916), І. Левицького (1921) та Б. Грінченка (1922), у яких ідеться й про Д. Бортнянського, Б. набуває роз­витку. Музико­знавчі праці Л. Хіврич, В. Іванова, Н. Герасимової-Персидської, М. Гордійчука присвяч. аналізові окремих жанрів у творчості композитора. Досліджено фугатні форми та аранжува­н­ня старовин. роз­співів у хор. концертах, симф. музику та її роль у зароджен­ні укр. симф. музики, нові прояви нац. муз. стилю в операх і фортепіан. творах. Докладно біо­графія і творчий шлях композитора висвітлюються у моно­графії В. Іванова «Дмитро Бортнянський» (К., 1980). Творчому доробку композитора присвяч. ґрунтовні стат­ті в «Історії української музики» (у 6-ти т., К., 1989), де його творчість роз­глядається за жанрами: хор. концерт (М. Боровик), симф. музика (М. Гордійчук), камерно-вокал. лірика (Т. Булат), інструм. музика (М. Степаненко та Б. Фільц). У пере­ви­даних в остан­нє десятилі­т­тя працях, присвяч. Д. Бортнянському, що раніше були недо­ступні широкому загалові, містяться цікаві матеріали З. Лиська, М. Антоновича, В. Витвицького. Новий етап Б. повʼязаний із дослідже­н­нями Л. Корній, Л. Кияновської, О. Козаренка, Т. Гусарчук, І. Юдкіна, І. Пясковського, О. Торби, В. Грабовського. Нові дослідже­н­ня з Б. оприлюднено під час наук.-теор. конф. до 250-річчя від дня народж. Д. Бортнянського. До цього ж ювілею О. Мельник-Гнатишин під­готувала бібліогр. покажчик матеріалів крит. літ-ри про композитора. Творчість Д. Бортнянського ви­вчали також мистецтво­знавці з діаспори М. Кузьма та Р. Савицький.

О. Є. Мельник-Гнатишин

Завантажити статтю