БОРЩІ́ВЩИНИ ПЕЧЕ́РИ — карстові печери у Борщівському ра­йоні Тернопільської області; одні з найбільших у світі. Оригінал. за будовою, від­різняються морфологічно, мають стабіл. температур. режим та умови зволоже­н­ня. Т-ра повітря 10–11 °С, від­носна вологість 80–100 %. Першу згадку про Б. п. містить книга Ґ. Ржачинського «Historia naturalis curiosa Regni Poloniae» (Sandomiriae, 1721). Серед Б. п. 2-ю в світі за довж. після амер. Мамонтової, а серед гі­псових — найдовшою вважається печера Оптимістична. На­ймальовничіша — печера Озерна — єдина на Поділ­лі з під­зем. озерами. Печера Попелюшка має 3 поверхи, зʼ­єд­наних між собою 15–20-метровими колодязями, що в роз­різі мають форму правил. круга. На околиці с. Нижнє Кривче зна­йдено печеру Кришталеву. За 2 км на пн.-зх. від с. Більче-Золоте, на під­нятому вододіл. плато — вхід у печеру Вертебу. Вирізняється серед Б. п. лабіринт Камʼяної Соломки, де поверх­ня стелі вкрита трубчастими кальцитовими сталактитами (стерні довж. 10–12 см). Побл. с. Сапогів, на лівому схилі долини р. Циганська, зна­йдено печеру Ювілейну. Менші печери: Збручанська (254 м), на Хомах (126 м), Двох Озер (57 м), Камінь Довбуша (42 м) і Язиченська. Оста­н­ня на­звана за виявленим у ній давньословʼян. печер. храмом «Язиченська святиня» (9 ст.) із плоским жертов. каменем діаметром 4 м і товщиною 65 см. Восени 1985 від­крито печеру Борщівську. Член спелеоклубу «Поді­л­ля» під керівництвом С. Єпіфанова та очолюваної крає­знавцем М. Сохацьким археол. екс­педиції з ви­вче­н­ня трипіл. культури продовжують дослідже­н­ня Б. п. В офіц. кадастрі налічується 94 печери.