Брагін Олександр Михайлович

Визначення і загальна характеристика

БРА́ГІН Олександр Михайлович (справж. — Брагінський; 03(15), за ін. даними 05(17). 10. 1881, Київ. губ. — 1955, Москва) — оперний спів­ак (баритон). Заслужений артист РРФСР (1926). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1901; викл. С. Габель, І. Тартаков). Удосконалював майстерність у Мілані, Римі, Флоренції, Відні, Берліні й Парижі. Дебютував 1900 у Києві партією Валентина («Фауст» Ш. Ґуно). Артистичну діяльність роз­почав в опер. трупі Є. Максакова (театр «Акваріум» у Москві). 1904–05 — соліст Київ. рос. опери, 1905–11 — Маріїн. опери в С.-Петербурзі, 1908–09 — Великого театру в Москві, 1911–14 — С.-Петербур. театру оперети, 1925–29 — Азерб., 1929–31 — Одес. театрів опери та балету. Спів­ав також на опер. сценах Харкова, Тифліса (нині Тбілісі), Риґи, Іркутська. Володів сильним голосом широкого діапазону, легко долав теситурні труднощі, що давало змогу виконувати партії басового репертуару (Мефістофель, «Фауст» Ш. Ґуно). Був також ві­домим камер. спів­аком, ви­ступав з темат. концертами. Вів режисер. та пед. діяльність: Одес. консерваторія (1930–31), Держ. ін­ститут театр. мистецтва (1932–34) і Великий театр у Москві (вокал. студія 1933–36, 1944–49), консерваторії у Москві (1936–37), Фрунзе (1938–39), Києві (1939–41, від 1940 — проф.), Ташкенті (1941– 43), Баку (1944). Записав грамплатівки у С.-Петербурзі, Києві («Екс­трафон», 1912, 1915).

Партії: Єлецький, Онєгін («Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Жермон, Ріґолет­то («Травіата», «Ріґолет­то» Дж. Верді), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуч­чіні), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні).

Літ.: Юбилей А. М. Брагина // Бакин. рабочий. 1926, 9 марта; Левик С. Ю. Записки оперного певца. Москва, 1962.

Б. П. Гнидь

Завантажити статтю