Брагін Олександр Михайлович

БРА́ГІН Олександр Михайлович (справж. – Брагінський; 03(15), за ін. даними 05(17). 10. 1881, Київ. губ. – 1955, Москва) – оперний співак (баритон). Заслужений артист РРФСР (1926). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1901; викл. С. Габель, І. Тартаков). Удосконалював майстерність у Мілані, Римі, Флоренції, Відні, Берліні й Парижі. Дебютував 1900 у Києві партією Валентина («Фауст» Ш. Ґуно). Артистичну діяльність розпочав в опер. трупі Є. Максакова (театр «Акваріум» у Москві). 1904–05 – соліст Київ. рос. опери, 1905–11 – Маріїн. опери в С.-Петербурзі, 1908–09 – Великого театру в Москві, 1911–14 – С.-Петербур. театру оперети, 1925–29 – Азерб., 1929–31 – Одес. театрів опери та балету. Співав також на опер. сценах Харкова, Тифліса (нині Тбілісі), Риґи, Іркутська. Володів сильним голосом широкого діапазону, легко долав теситурні труднощі, що давало змогу виконувати партії басового репертуару (Мефістофель, «Фауст» Ш. Ґуно). Був також відомим камер. співаком, виступав з темат. концертами. Вів режисер. та пед. діяльність: Одес. консерваторія (1930–31), Держ. інститут театр. мистецтва (1932–34) і Великий театр у Москві (вокал. студія 1933–36, 1944–49), консерваторії у Москві (1936–37), Фрунзе (1938–39), Києві (1939–41, від 1940 – проф.), Ташкенті (1941– 43), Баку (1944). Записав грамплатівки у С.-Петербурзі, Києві («Екстрафон», 1912, 1915).

Партії: Єлецький, Онєгін («Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Жермон, Ріґолетто («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні).

Літ.: Юбилей А. М. Брагина // Бакин. рабочий. 1926, 9 марта; Левик С. Ю. Записки оперного певца. Москва, 1962.

Б. П. Гнидь

Основні партії

Єлецький, Онєгін («Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Жермон, Ріґолетто («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні).

Рекомендована література

1. Юбилей А. М. Брагина // Бакин. рабочий. 1926, 9 марта;
   Google Scholar Internet
2. Левик С. Ю. Записки оперного певца. Москва, 1962.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю