БРАТУ́НЬ Ро­стислав Андрі­йович (07. 01. 1927, м. Любомль, нині Волин. обл. — 07. 03. 1995, Львiв) — поет і громадський діяч. Син А. Братуня. Закiн. Львiв. університет (1950). Працював журналiстом; 1963–66 — гол. ред. ж. «Жовтень» (нині «Дзвін»). Працюючи на цій посаді, під­тримував новатор. шука­н­ня молодих письмен­ників, публікував твори замовчуваних та реабіліт. письмен­ників, зокрема поезії Б.-І. Антонича, романи В. Гжицького («Ніч і день»). 1966–80 очолював Львiв. орг-цiю СПУ. За ви­ступ на похороні загиблого за незʼясованих об­ставин композитора В. Івасюка був звільнений з цієї посади. Обраний депутатом ВР СРСР остан­нього склика­н­ня, об­стоював укр. нац. символіку, боровся за роз­пад комуніст. імперії і від­новле­н­ня укр. незалеж. держави. Автор поет. зб. «Вересень» (1949), «Я — син України» (1958), «Грудка землі» (1962), «Пере­хрестя» (1969), «Одержимість» (1974), «Літо пізніх жоржин» (1987) та ін. У своїй поезії від­дав певну данину темам «золотого вересня», «соціалістичних пере­творень», низка віршів по­значена багатослівною риторикою та декларативністю. Але справжня природа його таланту — лірична. Віршам про природу, коха­н­ня властиві непідробна щирість і довірливість, природність інтонації. Низка віршів Б., покладених на музику А. Кос-Анатольським, Є. Козаком, М. Скориком, В. Івасюком, стали популяр. нар. піснями. Написав також лібрето опери «За­грава» (1959, автор музики А. Кос-Анатольський). У творчому доробку Б. виділяється поема умовно-асоціат. характеру «Зачарований трамвай», у якій фольклорні ремінісценції по­єд­нані з новатор. сюжетно-композиц. при­йомами, зокрема зміще­н­ням часово-просторових планів для під­кресле­н­ня звʼязку часів та спадкоємності поколінь. Поема від­биває заг. тенденцію роз­шире­н­ня рамок жанру поеми, характерну для 60-х рр. Вірші Б. пере­кладалися рос., білорус., польс., англ., португал. та ін. мовами.