БРЕ́ДОВ Микола Емілі­йович (30. 10. 1873, Росія — 1945, Мордовія, РФ) — військовий діяч, генерал-поручник армії Української Держави. Закін. Моск. кадет. корпус, Костянтинів. військ. училище (Київ, 1891), Микол. академію Ген­штабу в С.-Петербурзі (1901). Служив у Київ. військ. окрузі. Під час 1-ї світової війни — командир 21-го армій. корпусу, генерал-лейтенант. Від квітня 1918 — в укр. армії, за Геть­манату — чл. комітету Ген­штабу з формува­н­ня військ. шкіл. Не ви­знавши влади Директорії, пере­йшов до армії ген. А. Денікіна. Від 1919 — командир групи військ Добровол. армії. У січні 1920 на чолі 6-тис. загону намагався пере­йти з Одеси до Румунії. Але через від­мову остан­ньої прийняти білогвардійців, здійснив похід до Польщі, загін було інтерновано. 1921 за наказом П. Врангеля встановлена від­знака для всіх учасників походу — «Хрест походу генерала Бредова». Від кін. 1920 — на еміграції в Болгарії, очолював Рос. інвалід. дім на Шипці. 1944 заарешт. органами СМЕРШу й вивезений до СРСР. Загинув у концтаборі.