Брехт Бертольт

БРЕХТ Бертольт (Brecht Bertolt; 10. 02. 1898, м. Авґсбурґ, Німеччина — 14. 08. 1956, Берлін) — німецький письменник, театральний і громадський діяч. Член АМ НДР (1950). Міжнар. Сталін. премія «За зміцнення миру між народами» (1954). Після закінчення гімназії навч. на філол. і мед. ф-тах Мюнхен. університету (1917–21). Учасник Листопад. революції 1918 у Німеччині. 1920 — драматург Мюнхен. камер. ігор. 1924 переїхав до Берліна, працював драматургом у театрах М. Рейнгардта та Е. Піскатора. 1922 за твір «Trommeln in der Nacht» («Барабани в ночі») отримав премію ім. Кляйста. Великий успіх принесла йому « Die Dreigroschenoper» («Тригрошова опера», 1928, музика К. Вайлля). Від 1933 — на еміграції (Австрія, Данія, США). 1936–39 разом із Л. Фейхтванґером та В. Бределем — співред. ж. «Das Wort» («Слово»), який виходив у Москві. У цей період писав сатиричні вірші для нім. Вільного радіо. Від 1948 жив і працював у Сх. Берліні. 1949 — засн. і реж. Берлін. (Брехтів.) ансамблю. Б. належить до представників т. зв. заангажов. літ-ри, яка слугує словесним рупором сусп. критики й виховання публіки в соціаліст. (марксист.) дусі. Відомий також як пародист і сатирик, майстер літ. притчі, влучних афоризмів і парадоксів, як критик традиц. соц. і поет. форм. Б. розпочинав свою літ. діяльність, перебуваючи під впливом засад натураліст. і нігіліст. трактування дійсності, як антибуржуаз. експресіоніст, поступово вибудовуючи свою індивід. техніку, в якій поєднує елементи натуралізму, експресіонізму й балад. розповіді. Від 1920-х рр. розробляє теорію й практику т. зв. «епічного» театру, в який уводить хори, мовців, голоси, відійшовши від принципу катарсису, створюючи ефект відчуження, предмет., об’єктив. звернення до інтелекту, що дає підстави для самоінтерпретації, породжує атмосферу притчевої повчальності. Його твори, насамперед драматичні, набувають рис повчальності, характеру параболи внаслідок звернення до світ. образів і відомих сюжетів світ. літ-ри: «Furcht und Elend des Dritten Reiches» («Страх і відчай у Третій імперії», 1937– 38), «Die Gewehre der Frau Carrar» («Гвинтівки пані Каррар», 1937), «Leben des Galilei» («Життя Ґалілея», 1938–39), «Mutter Courage und ihre Kinder» («Матінка Кураж та її діти»,1938), «Antigone-Modell 1948» («Антігона», 1948, переробка Ґьольдерлінового перекладу трагедії Софокла). Дія низки п’єс Б. відбувається в екзотич. середовищі — «Der gute Mensch von Sezuan» («Добра людина з Сечуані», 1938–40), «Der kaukasische Kreiderkreis» («Кавказьке крейдяне коло»,1944–45),– що надає його творам яскравої образності, парадоксальності, стиліст. виразності. В останній період своєї творчості Б. віддає перевагу т. зв. «діалектичному» театрові, використовуючи діалектику сусп. життя,– суперечність між люд. свободою й соц. справедливістю, прагнення щастя окремої людини й готовність до самопожертви заради його досягнення. Б. — автор великих прозових творів: «Dreigroschenroman» («Копійчаний роман», 1934), «Die Geschäfte des Herrn Julius Cäsar» («Діла пана Юлія Цезаря»,1949); оповідань, теор. праць, присвяч. драматургії й театрові: «Vergnügünstheater oder Lehrtheater?» («Театр задоволення чи повчальний театр?»,1935), «Über experimentelles Theater» («Про експериментальний театр»,1939), «Neue Technik der Schauspielkunst» («Нова техніка театрального мистецтва», 1940), «Kleines Organon für das Theater» («Малий органон для театру», 1949), «Dialektik auf dem Theater» («Діалектика в театрі», 1953). Творчість Б. мала вагомий вплив на розвиток європ. драматургії й театру, була добре відома вона й в Україні. Його художні пошуки й експерименти в театрі збігалися з нововведеннями Леся Курбаса, з відкриттями М. Куліша. Особливої популярності творчість Б. набула у 60–80-і рр., коли були поставлені спектаклі «Матінка Кураж та її діти» (Чернівці), «Тригрошова опера» (Харків, Одеса), «Кавказьке крейдяне коло» (Вінниця), «Кар’єра Артура Уї» (Київ). Укр. мовою твори Б. переклали В. Митрофанов, Ю. Лісняк, Н. Гордієнко-Андріанова, М. Зісман, Л. Череватенко, Є. Попович, Д. Павличко, В. Коптілов та ін.

Рекомендована література

1. Затонський Д. Дискусія про реалізм і Бертольд Брехт // У пошуках сенсу буття. К., 1967;
   Google Scholar Internet
2. Вальо М. Поетика епічного театру: Драм. творчість і театр. діяльність Б. Брехта // Жовтень. 1967. № 3;
   Google Scholar Internet
3. Стус В. Гнівний поет доби: Про нім. драматурга і поета Б. Брехта // Там само. 1968. № 9;
   Google Scholar Internet
4. Волгина А. Бертольд Брехт: Биобиблиогр. указ. Москва, 1969;
   Google Scholar Internet
5. R. Grimm. Bertolt Brecht. Stuttgart, 1971;
   Google Scholar Internet
6. Лапшин В. А. Пьесы-притчи Б. Брехта // Вестн. Моск. університета. Сер. 10. Филология. 1973. № 4;
   Google Scholar Internet
7. Чирков О. С. Бертольд Брехт. К., 1981.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю