Британська Колумбія (British Columbia)
БРИТА́НСЬКА КОЛУ́МБІЯ (British Columbia) — провінція в західній частині Канади. Площа 948 600 км2. Насел. 4,1 млн осіб (2001): британці (66 %), скандинавці (5,6 %), німці (4,7 %), французи (3,6 %), голландці (2,8 %), українці (1,9 %) та ін. Столиця — м. Вікторія (228 тис. осіб, 2001). Найбільше місто і порт — Ванкувер. Тер. Б. К. — гірська місцевість (масиви Кордільєр) з великою мережею рік і суворим континентал. кліматом; на Зх. омивається водами Тихого океану. Розвинені лісове (50 % тер. — ліси) та с. господарства, гірництво (кольорові метали), целюлозно-паперова, металург. промисловості. Університет Б. К., Технол. університет, Університет Вікторії; нац. парки. Перші європейці з’явилися тут після Пн.-зх. експедиції Дж. Кука 1774. У 1849 ця тер. проголошена власністю Великої Британії. Значні імміграц. процеси почалися 1858 з відкриттям родовищ золота. 1871 Б. К. приєднано до Канади.
Українці (23 тис. осіб) живуть переважно у пд.-зх. частині Б. К. Перші українці з’явилися у Б. К. наприкінці 19 — поч. 20 ст. у м. Ванкувер. Це були сезонні робітники, які працювали в копальнях і на лісозаготівлях. Нині укр. громада Ванкувера складає найбільший осередок укр. насел. у Б. К. (7,3 тис. осіб). Друге найдавніше поселення українців — у м. Ревелсток, де 1917 зведено церкву св. Анни. У м. Ґріндрод перші переселенці з України з’явилися 1922. Це була група з 14-ти укр. родин, які прибули із провінції Манітоба. Також великою є укр. громада Вікторії, де нині працює філія Укр. нац. об’єдн., діє відділ Товариства об’єднаних укр. канадців. Українці зайняті переважно фермерством, підприємниц. діяльністю. У м. Вернон (бл. 800 українців) діють укр. катол. і православна школи; певний час тут діяв відділ Комітету українців Канади. 1970 організовано Клуб укр. професіоналів і бізнесменів (відділ Всеканад. федерації у Вінніпезі; кер. П. Баєр).
Рекомендована література
- Німчук І. Українці в Бритійській Колумбії. Едмонтон, 1953;
- Войценко О. До історії українців у Бритійській Колюмбії // УВАН. Ч. 7. Вінніпеґ, 1972.
Завантажити статтю
