Булат Іван Лазарович

БУЛА́Т Іван Лазарович (1896, с. Ждани, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 30. 07. 1937) — більшовицький діяч. Член РСДРП (1912). Закін. дворічне залізничне училище та річні вечірні курси для дорослих у Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Працював робітником на металург. заводах Катериносл. губ. Під час 1-ї світової війни — рядовий цар. армії. Проводив підпіл. рев. роботу. Учасник Лютн. революції 1917 в Петрограді. У квітні 1917 повернувся до Катеринослава. Організатор грудн. зброй. повстання 1917, заст. командира та командир загону Червоної гвардії. Вів боротьбу з есерами і укр. есдеками. Причетний до вивозу цінностей з України до Москви. 1918 — на підпіл. роботі в Харкові. Делегат 1-го з’їзду КП(б)У. Після закінчення артилер. курсів у Москві — на Пд. фронті. Працював у парт. та профспілк. установах. 1925–26 — заступник голови РНК УСРР, потім — на відп. парт., держ. і профспілк. роботі у РРФСР. У квітні 1923 — грудні 1925 — чл. ЦК КП(б)У, від травня 1924 — канд. у чл. Політбюро ЦК КП(б)У. Член ВУЦВК (1920–25), канд. у чл. ЦК ВКП(б) (1930– 34). У 1935 отримав парт. стягнення за те, що, перебуваючи на посаді голови Верхов. суду і заст. Наркома юстиції РРФСР, допустив заміну розстрілу 10-ма роками позбавлення волі за вироком у справі Гагаріної. Репрес. 1937. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю