КОСИ́ГІН Олексій Микола­йович (08(21). 02. 1904, Санкт-Пе­тербург — 18. 12. 1980, Москва) — радянський і партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). Державні нагороди СРСР. Закінчив Ленін­градський текс­тильний ін­ститут (нині Санкт-Пе­тербург, 1935). Служив у Червоній армії (1919–21); працював у системі споживчої кооперації (1924–30); від 1930 — на виробництві у Ленін­граді, зокрема 1937–38 — директор фабрики «Жовтнева»; 1938–39 — завідувач промислово-транс­порт­ного від­ділу Ленін­градського обкому ВКП(б) і голова Ленін­градського міськвиконкому; 1939–40 — нарком текс­тильної промисловості СРСР; 1940–46 — за­ступник голови РНК СРСР. Водночас у липні 1941 очолив спеціальну групу ін­спекторів при Раді з евакуації, під контролем якої з прифронтових зон повністю або частково вивезено понад 1,5 тис. під­приємств; у січні–липні 1942 — уповноважений Державного комітету оборони в Ленін­граді (опікувався забезпече­н­ням міста продовольством й евакуацією мирного населе­н­ня); 1943–46 — голова РНК РРФСР; 1946–53 — за­ступник голови РМ СРСР; за сумісництвом у лютому–грудні 1948 — міністр фінансів СРСР; 1948–53 — міністр легкої промисловості СРСР; у березні–серпні 1953 — міністр легкої та харчової промисловості СРСР; 1953–54 — міністр промислових товарів широкого вжитку; 1953–56 і 1957–60 — за­ступник, 1960–64 — 1-й за­ступник голови, 1964–80 — голова РМ СРСР. Член політбюро ЦК КПРС (1948–52, 1960–80). Депутат Верховної Ради СРСР 2–10 скликань. Намагався реформувати економіку СРСР: децентралізувати народногосподарське планува­н­ня, під­вищити роль інтегральних показників економічної ефективності (прибуток, рентабельність), збільшити само­стійність під­приємств. Через провал реформ декілька разів подавав у від­ставку, що не була прийнята. Прах К. роз­міщений у Кремлівській стіні на Красній площі.