БУРЖУА́ЗНИЙ НАЦІОНАЛІ́ЗМ — термін, роз­роблений марксистсько-ленінськими ідеологами, який мав означати націоналізм як уче­н­ня у викладі небільшовицьких ідеологів. Історично цей термін при­йшов на зміну термінові «буржуа-націоналіст», поширеному в Німеч­чині та Італії 2-ї чв. 19 ст. Перший складник терміна («буржуазний») був повʼязаний із характеристикою прошаркових інтересів мешканців середньовічних містечок або великих замків чи містечок із замками. Другий складник («націоналізм») — з уче­н­нями про месіанізм моноетнічної держави (витоки простежують від давнього юдаїзму й тези про богообраний народ). У Радянській Україні найчастіше використовували термін «український буржуазний націоналізм», засновником якого оголосили М. Грушевського. Оскільки, на думку більшовиків-ленінців, класові перед­умови для пошире­н­ня українського Б. н. із роз­громом національно-визвольного руху і національної церкви знищено, то він виявлявся й пере­важно в антикомуністичній діяльності діаспори та її агентури.

Український Б. н. (іноді в по­єд­нан­ні з сіонізмом чи з неофашизмом) фігурував як ідеол. виправ­да­н­ня ре­пресій 60–70-х рр. в Україні, а також як об­ґрунтува­н­ня боротьби з діаспорою. Теоретичні рекомендації щодо характеристики українського Б. н. та методів боротьби з ним роз­робляли під проводом КПУ, спец­служб та різних наукових ін­ститутів. Праці цих «бійців ідеологічного фронту» містили як правдиві матеріали з української історії, так і фальсифікати. За радянського режиму як джерела, так і більшість праць у цій галузі мали секретний або напів­секретний характер, особливо якщо йшлося про боротьбу з національною церквою, зарубіжними організаціями тощо. Боротьба з українським Б. н. була одним з основних напрямів ідеологічної роботи КПУ. В Україні історія більшовицької боротьби з українським Б. н. досі не ви­вчена.