Бурко-Корецький Демид

БУРКО́-КОРЕ́ЦЬКИЙ Демид (псевд. — Данило Святогірський; 29. 08. 1894, с. Пирогів Вінн. пов. Поділ. губ., нині с. Пироги Ямпіл. р-ну Вінн. обл. — 09. 06. 1989, м. Штут­тґарт, Німеч­чина) — церковний і громадський діяч, історик Церкви. Закін. Вінн. церк.-учит. школу (1913), навч. у Камʼянець-Поділ. ІНО. Учасник 1-ї світової війни. Працював у інформ. від­ділі Ген. секретаріату військ. справ. Служив у Волин. дивізії УНР (1920– 21). Неодноразово заарештовувався рад. владою. 1942 став священиком. Від 1943 — на еміграції. Учасник Ашаф­фенбур. собору 25–26 серпня 1947, на якому оформилася УАПЦ (соборноправна). Настоятель парафій у Інґольштадті, Новому Ульмі, Людвіґсбурзі та Карлсруе. Від 1956 — чл., від 1969 — за­ступник голови Вищого церк. упр. при митрополитові Никанорові Абрамовичу. Від 1973 — чл. Ради Митрополії УАПЦ (до 1978 — за­ступник голови). Спів­роб. ж. «Рідна церква», де від 1954 опублікував серію статей-спогадів «З книги буття Української церкви». Автор спогадів про ви­значних діячів УАПЦ, зокрема митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Па­вловського, архі­єпис­копів С. Орлика, К. Кротевича, П. Левицького, священиків К. Стеценка, М. Чехівського, а також В. Біднова, М. Леонтовича, М. Макаренка, Д. Щербаківського. Описав життя київ. та провінц. парафій у 30-і рр. 20 ст., від­творив картину рад. пере­слідувань Церкви. До 1000-ліття християнства в Україні ви­йшов збірник його праць «Українська Автокефальна Православна Церква — вічне джерело життя» (Савнд Бавнд Брук, 1988).

Завантажити статтю