ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Косіор Станіслав Вікентійович

КОСІО́Р Станіслав Вікентійович (06(18). 11. 1889, м. Венґрув Сед­­лец. губ., нині Польща – 26. 02. 1939, Москва) – партійний і радянський діяч. Державні нагороди СРСР. Разом із родиною пере­­їхав на Донбас, де 1902 закін. початк. училище при металург. заводі. Від 1905 працював на Юр’єв. заводі побл. Луганська. 1907 всту­­пив до більшов. партії, 1908–11 очолював її осередок на заводі. Вів рев. агітацію у Катерино­­слав. губ., Харкові, Полтаві, Киє­­ві (один із організаторів місц. комітету партії), за що неодноразово був заарештований. 1915 переїхав до Москви, у тому ж році висланий на 3 р. у Іркут. губ. (Росія). Після Лютн. революції 1917 переїхав до Петрограда (нині С.-Пе­тербург). Як комісар військ.-рев. комітету взяв активну участь у більшов. перевороті. Співорганізатор КП(б)У. Від березня 1918 – нарком фінансів Рад. України; у листопаді 1918 – лютому 1919 – секр. підпіл. Київ. обкому КП(б)У; у травні 1919 – грудні 1920 – секр. ЦК КП(б)У (у липні–грудні 1919 також очолював його Зафронт. бюро); від грудня 1920 – чл. ко­­легії наркомату продовольства УСРР; 1922–25 – на парт. роботі у Сибіру (РФ); 1926–28 – секр. ЦК ВКП(б); 1928–38 – ген. секр. ЦК КП(б)У. Безпосередньо реалізовував в УСРР рішення парт. керівництва щодо суціл. колективіза­ції та превентив. репресій, однак не користувався цілковитою довірою Й. Сталіна. У січні 1938 відкликаний у Москву і признач. заступник голови Раднаркому СРСР і головою Комісії рад. контролю. З травня 1938 за­арешт., 26 лютого 1939 за звинуваченням у приналежності до польс. військ. організації засудж. до розстрілу. 1956 реабілітований. 2010 Апеляц. суд Києва визнав К. одним із організаторів голодомору 1932–33.

Літ.: Погребинський М. Б. Стані­слав Вікентійович Косіор (1889–1939). К., 1967; Гуро К. Горизонты. Повесть о С. Косиоре. Москва, 1979; О Стани­сла­­ве Косиоре. Воспоминания, очерки, статьи. Москва, 1989; Левицький В. В. С. В. Косіор. На шляху до правди про нього // Маршрутами історії. К., 1990; Селецький А. В. Стані­слав Вікентійович Косіор // Сторінки історії УРСР: фак­­ти, проблеми, люди. К., 1990.

С. В. Кульчицький

Рекомендована література

  1. Погребинський М. Б. Стані­слав Вікентійович Косіор (1889–1939). К., 1967;Google Scholar
  2. Гуро К. Горизонты. Повесть о С. Косиоре. Москва, 1979;Google Scholar
  3. О Стани­сла­­ве Косиоре. Воспоминания, очерки, статьи. Москва, 1989;Google Scholar
  4. Левицький В. В. С. В. Косіор. На шляху до правди про нього // Маршрутами історії. К., 1990;Google Scholar
  5. Селецький А. В. Стані­слав Вікентійович Косіор // Сторінки історії УРСР: фак­­ти, проблеми, люди. К., 1990.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Косіор Станіслав Вікентійович / С. В. Кульчицький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-3818

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

14-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Людина

Ключове слово:

партійний і радянський діяч

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

3818

Кількість переглядів цього року:

34

Схожі статті

Маленков
Людина  |  Том 18 | 2017
Ю. І. Шаповал
Кон
Людина  |  Том 14 | 2014
Р. В. Пилипчук
Кальченко
Людина  |  Том 12 | 2012
Р. В. Пилипчук

Нагору