Бурятія, Республіка Бурятія

Визначення і загальна характеристика

БУРЯ́ТІЯ, Республіка Бурятія (Буряад) — державне утворе­н­ня у складі Сибірського федерального округу РФ. Знаходиться у пів­ден­ній частині Східного Сибіру — Забайкал­лі, на Схід від озера Байкал (на території Бурятії — близько 60 % берегової лінії). На Пів­дні межує з Монголією, на Заході — із Республікою Тива, на Пів­нічному Заході — з Іркутською, на Сході — Читинською областю РФ. Площа 351,3 тис. км². Населе­н­ня 1019,4 тис. осіб (2002). Корін­ні жителі — буряти, евенки і со­йоти. Національний склад станом на поч. 21 ст.: росіяни — 70 %, буряти — 24 %, українці — 2,2 %, інші — 3,8 % (понад 60 національностей). Державні мови: російська та бурятська. Грошова одиниця — російський рубль. Столиця — Улан-Уде (бл. 400 тис. жителів, 2002). Адміністративно-територіальний поділ: 21 муніципальний район, 2 міста республіканського значе­н­ня (Улан-Уде, Сєвєробайкальськ) та 4 міста ра­йон­ного значе­н­ня. У 2022 році кількість населених пунктів становила 675.

Природні умови

Клімат різко континентальний. Середня температура липня +18,5 °С, січня –22 °С, середньорічна –1,6 °С. Кількість опадів — бл. 300 мм на рік. Річки: Селенга, Уда, Баргузин, Чикой, Хілок, Верх­ня Ангара (басейн озера Байкал), Вітім (притока Лени). Судноплавство по озеру Байкал, річках Селенга та Баргузин. Місцевість гориста, найвища точка Східного Сибіру — гора Мунку-Сардик (3491 м) — роз­ташована у західній частині Бурятії на кордоні з Монголією. 4/5 території — ліси; загальні запаси деревини складають понад 2000 млн м³. Пів­нічні та західні ра­йони Бурятії вкриті тайговою рослин­ністю, а пів­ден­ні та центральні — степовою та лісо­степовою. На пів­нічних схилах хребтів Забайка­л­ля — пере­важно листяні, місцями кедрові та ялицево-кедрові ліси. Степи — ковилові та гострицеві. Лісовий пояс від 1000 до 2200 м. У пів­нічно-західних ра­йонах ліс змінюється субальпійським поясом, вище — мохово-лишайникова тундра. У листяних лісах ростуть береза, вільха, осика, тополя. У гірсько-тайгових та лісових ра­йонах водяться соболь, білка, заєць, росомаха, рись, ведмідь, лось, ізюбр, козуля, кабарга, кабан, гірський козел, пів­нічний олень; у лісо­степових і степових ра­йонах — лисиця, вовк, горностай, тхір, ховрах; у пів­ден­них ра­йонах — бабак-тарбаган, хомʼяк, монгольський тушканчик, даурський їжак, дикий кіт манул. Заповід­ники: Баргузинський, Байкальський, Джергинський; національні парки Забайкальський і Тункінський. У Бурятії від­крито найбільші в Росії родовища цинку, свинцю, золота, молібдену, вольфраму, плавикового шпату й азбесту; є також родовища берилію, стронцію, скандію.

Історична довід­ка

Бурятські племена населяють Прибайка­л­ля та Забайка­л­ля від 13 ст. Від середини 17 ст. територія сучасної Бурятії — у складі Росії; 1918–19 окупована японськими та американськими військами. 1922 утворені Бурят-Монгольська та Монголо-Бурятська автономні області, які 1923 обʼ­єд­нано в Бурят-Монгольську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, від 1958 — Бурятська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Від 1992 — сучасна назва. 1990 Верховна Рада Бурятії прийняла Декларацію про державний суверенітет. У 2011 році прийнято нову Кон­ституцію Республіки Бурятія.

Політичний устрій

Згідно з Федеративним договором та Кон­ституцією РФ 1993 року Республіка Бурятія є субʼєктом РФ. Її статус закріплено Кон­ституцією Республіки Бурятія. Вищою посадовою особою регіону є Глава Республіки Бурятія; з 2017 року цю посаду обі­ймає О. Циденов. До 2012 року найвища державна посада в республіці мала назву президент. Пред­ставницьким і законодавчим органом державної влади є Народний Хурал. Судова влада здійснюється через систему кон­ституційного, цивільного, адміністративного та кримінального судочинства в межах судової системи РФ. Має власну державну символіку, зокрема прапор, герб і гімн. На початку формува­н­ня багатопартійної системи в пост­радянський період в Бурятії було зареєстровано кілька десятків політичних партій і су­спільно-політичних рухів. Більшість із них становили регіональні організації загальноросійських політичних партій. У 1990-х роках власне бурятський національний політичний спектр пред­ставляли, зокрема, Рух національної єд­ності «Негедел» та Бурят-Монгольська народна партія. Надалі їхній вплив істотно зменшився в умовах централізації політичної системи РФ. У середині 1990-х років було укладено низку угод про роз­межува­н­ня повноважень між федеральними органами державної влади Росії та органами влади Бурятії. У 1997 році указом Президента РФ за­проваджено ін­ститут по­стійного повноважного пред­ставника федеральної влади в республіці. Республіка Бурятія входить до складу між­регіонального обʼ­єд­на­н­ня «Сибірська угода».

Економічний роз­виток

Бурятія є індустріально-аграрним регіоном у складі РФ. На початку 21 ст. основу її економіки становили машинобудува­н­ня, металооб­робка, деревооб­робна та целюлозно-паперова промисловість, виробництво будівельних матеріалів, а також легка й харчова промисловість. Роз­вивався видобуток корисних копалин, зокрема золота, бурого вугі­л­ля, графіту, кварцитів, вольфрамових і молібденових руд, апатитів. В енергетичному балансі регіону важливе місце посідала Гусиноозерська державна ра­йон­на електро­станція. Сільське господарство спеціалізувалося пере­важно на тварин­ництві (велика рогата худоба, тонкорун­не вівчарство, конярство, свинарство, птахівництво), а також на виробництві молочної продукції та вовни. У рослин­ництві провід­ними були вирощува­н­ня пшениці, картоплі й кормових культур. У регіональних про­грамах роз­витку декларувався потенціал викори­ста­н­ня природної сировини для фармакології та напрямів, повʼязаних із традиційною східною медициною, однак актуальний стан реалізації цих напрямів потребує окремої верифікації. Зовнішньо­економічна діяльність Бурятії історично була орієнтована насамперед на країни Азійсько-Тихоокеанського регіону, насамперед Китай та Монголія; під­тримувалися також контакти з Японією і Республікою Корея. Основу екс­порту в цей період становили вугі­л­ля, деревина, товарна целюлоза, пиломатеріали та картон. У 1999 році було укладено угоду про економічне та прикордон­не спів­робітництво між Бурятією та Монголією. Також між Україною та Бурятією було під­писано між­урядові угоди про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне спів­робітництво. За сприя­н­ня комерційної організації «Бурятія» з України до Бурятії по­стачалося промислове устаткува­н­ня, зерно, цукор; до України — обладна­н­ня заводу «Тепло­прилади», хутро та ін. Нині ці взаємозвʼязки фактично від­сутні внаслідок військової агресії РФ проти України та роз­риву між­державних економічних і гуманітарних від­носин.

Наука і культура

Академічна наука в Бурятії — частина науково-технічного потенціалу РАН та її Сибірського від­діле­н­ня. Бурятський науковий центр — головна академічна установа Забайка­л­ля, що координує наукові дослідже­н­ня з пріоритетних напрямів роз­витку науки та техніки. Створено 4 науково-дослідних ін­ститути Сибірського від­діле­н­ня РАН: Ін­ститут монголо­знавства, буд­дології та тибетології, Ін­ститут загальної та екс­периментальної біо­логії, Геологічний ін­ститут, Байкальський обʼ­єд­наний ін­ститут природокористува­н­ня. 

Вищі на­вчальні заклади Бурятії: Бурятський державний університет імені Доржі Банзарова, Бурятська державна сільськогосподарська академія, Східно-Сибірський державний університет технологій та управлі­н­ня (створений у результаті реорганізації Східно-сибірського технологічного університету та ін. закладів), Східно-Сибірська державна академія культури і мистецтв (реорганізована або інтегрована в інші структури). 

Професійні театри: Бурятський академічний театр драми імені Х. Намсраєва, Державний бурятський академічний театр опери та балету, Державний російський драматичний театр імені М. Бестужева, Республіканський театр ляльок «Ульгер», Молодіжний художній театр, Державний театр танцю «Бадма Сесег», Театр пантоміми «АзАрт».

Музеї та історико-культурні памʼятки: Архітектурно-етно­графічний музей народів Забайка­л­ля, Музей історії Бурятії імені М. Хангалова, Художній музей імені Ц. Сампілова, Музей природи Бурятії, Крає­знавчий музей імені В. Обручева (місто Кяхта); буд­дійські монастирські комплекси: Іволгинський та Гусиноозерський (Тамчинський) дацани. 

Серед видатних діячів — релігіє­знавці Д. Аюшеєв, Б. Дандарон, Ц. Содоєв; лікар тибетської медицини П. Бадмаєв; письмен­ники Н. Бал­дано, Д.-Ж. Данжинов, Д. Жалсараєв, Х. Намсараєв; сходо­знавці Д. Банзаров, Г. Цибіков; су­спільно-політичний діяч і письмен­ник Б. Барадійн; мово­знавець Р. Бімбаєв; су­спільний діяч М. Бог­данов; художники О. Будаєв, Л. Доржиєв, Ц. Сампілов; су­спільно-політичний діяч і релігійний реформатор А. Доржиєв; су­спільно-політичний діяч, член-кореспондент Академії наук СРСР, пере­кладач Ц. Жамцарано; член-кореспондент Академії наук СРСР, доктор хімічних наук М. Мохосоєв; етно­графи Г. Санжеєв, М. Хангалов; композитор, народний артист СРСР Б. Ямпілов.