Бутник Степан Данилович

БУ́ТНИК Степан Данилович (23. 12. 1873(04. 01. 1874), містечко Баришівка, нині смт Київ. обл. — 03. 07. 1952, Полтава) — живописець, графік. Брат І. Бутника, батько Бориса, дід Олександра Бутників-Сіверських. 1895 від Переяслав. ремісничої управи отримав дозвіл займатися маляр. портретним ремеслом. 1890 переїхав до Чернігова, від 1932 жив у Полтаві. Експонент виставок у Чернігові (1899), Києві (1904), С.-Петербурзі й Одесі (1906). У ранній період творчості наслідував передвижників («Одна лишилася», 1902; «Спогади», 1905; «Невтішні вісті», 1905–06; «За працею», 1907); малював автопортрети (1899, 1935), портрети — доньки Оксани (1906, 1926), сина Бориса в чумац. одязі (1914–15), побут. композиції — «Бабуся» (1908), «М. Коцюбинський слухає лірника» (1940), краєвиди. Найзначніша частина мист. спадщини Б. — книжк. ілюстрації, зокрема до читанки «Ясні зорі» (П., 1918). Не видані заставки та іл. до укр. нар. дум — «Сестра і брат», «Мати-удова», «Хведір Безрідний», «Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Три брати Озівські», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер» (усі — 1918–19) — створені з урахуванням книжк. мистецтва, специфіки друку, вони співзвучні пісенній інтонації, героїч. духу. Іл. до дит. книжок «Омелькова сімеєчка» (12 мал., 1927–30), «Сорока-білобока» (10 мал., 1930-і рр.), підготовлені до друку 100 невеликих барвистих листівок на сюжети укр. приказок, прислів’їв, загадок (1940 — поч. 1950-х рр.) сповнені гумору, глибокого знання життя і звичаїв українського народу, козац. побуту, за колоритом дзвінкі й яскраві, розраховані на дит. сприйняття. Б. — автор іл. до творів І. Франка «Лисиця і дрозд» і «Лисичка-кума» (обидві — 1929), М. Коцюбинського «Подарунок на іменини», «Він іде», «Лялечка», «Ціпов’яз», «Сміх» (усі — 1938). У 1918 у Полтаві видано серію малюнків Б. «Кобзарі і лірники». Твори Б. зберігаються у Полтав. ХМ, Літ.-мемор. музеї М. Коцюбинського у Чернігові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю