БУ́ТНИК-СІ́ВЕРСЬКИЙ Борис Степанович (03(16). 03. 1901, Чернігів — 05. 11. 1983, Київ) — мистецтво­знавець, історик, етно­граф. Син С. Бутника, батько О. Бутника-Сіверського. Кандидат історичних наук (1946). Закін. Київ. археол. ін­ститут (1926). Працював у Черніг. губернському, згодом у Всеукр. комітетах охорони памʼяток старовини і мистецтва, у Київ. центр. архіві, а також у музеях і архівах Він­ниці, Полтави над створе­н­ням худож.-істор. моно­графії «Новгород-Сіверський» (1920). У 1923 створив, від 1924 очолював Кабінет з дослідж. дит. графіч. творчості, що діяв при Кабінеті мистецтва ВУАН. Працював ученим секр. Ін­ституту історії, археології і етно­графії АН Азерб. РСР (1933–39); худож. кер. Музею етно­графії АН СРСР (1939–40), асист. і пом. декана екон. факультету Ленінгр. університету, гол. бібліо­графом публ. б-ки; 1944–70 — в ІМФЕ АН УРСР: ст. н. с., завідувач від­ділу образотвор. мистецтва (1944–55). Дослідж. у галузі історії укр. образотвор. мистецтва, зокрема шевченко­знавства, нар. декор. мистецтва, плаката, худож. критики, дит. творчості. Склав бібліогр. покажчик із худож. вихова­н­ня дитини. Один з упорядників зі­бра­н­ня творів Т. Шевченка у 10-ти т. (К., 1963) і його мист. спадщини у 4-х т. (К., 1961–64), упорядник, автор перед­мови і коментарів вид. «Репин и Украина. Письма деятелей украинской культуры и искус­ства к Репину. 1896–1927» (К., 1962). Упорядкував також альбоми творчих робіт М. Біласа (К., 1972) та М. Тимченко (К., 1974).