Бухгалтерський облік

БУХГА́ЛТЕРСЬКИЙ О́БЛІК — система документального, суцільного й неперервного спо­стереже­н­ня і контролю за господарською діяльністю під­приємств (установ, організацій) та їхніх обʼ­єд­нань. Облік виник і роз­вивався разом із госп. діяльністю людини. Спочатку люди рахували продукти харчува­н­ня, знаря­д­дя праці й оборони та ін. речі, пізніше почали вести їх облік — робити спец. по­значки на стінах печер, стовбурах дерев, скелях тощо. З виникне­н­ням писемності облік вели на заготовлених шматках кори, дощечках, папірусі, папері. Археол. знахідки свідчать про існува­н­ня обліку за кілька століть до н. е. у фінікіян, стародав. євреїв, персів та ін. народів. У Стародав. Єгипті облік вели спец. привіле­йовані чиновники — писарі. Про знач. роз­виток обліку в Рим. державі свідчать облікові записи, що збереглися до наших часів. У 14–15 ст. в італ. торг. центрах — містах Ґенуї, Венеції, Флоренції — облікові записи робили у спец. книгах. Із прийня­т­тям християнства у Київ. Русі від 11 ст. під час будівництва соборів вели облікові книги, куди записували дані про надходже­н­ня матеріалів із кожного селян. двору, від­працьовані дні. Велися записи у церк. книгах, де від­ображалося надходже­н­ня коштів на утрима­н­ня культових споруд, дані про належне їм майно, витрати тощо. Систему записів у книгах обліку коштів, майна пізніше почали називати бухгалтерією. У 15 ст. зʼявилися перші друк. праці з правил веде­н­ня обліку. Автор однієї з перших праць з Б. о. — італ. чернець Лука Пачолі («Трактат про рахунки і записи»). 1458 Б. Катрулі написав кн. «Про торгівлю досконалому купцеві» (опубл. 1573). Його послідовниками стали Г. Ґраматеус, Д. Манчіні, В. Швайкер, В. Менґра та ін. Із роз­витком продуктив. сил і вироб. від­носин у різних соц.-екон. формаціях Б. о. адаптувався до вимог су­спільства, сформувався як прикладна екон. наука, до якої уві­йшли аналіз і контроль фінанс.-госп. діяльності. Зміст Б. о. — вироб. від­носини й продуктивні сили у сфері мікро­економіки, госп. діяльності. Від­повід­но до між­нар. стандартів у мікро­економіці субʼєктами госп. діяльності є комерц. організації, до складу яких входять госп. утворе­н­ня (під­приємства, компанії, обʼ­єд­на­н­ня, товариства й ін.), крім банків. та ін. кредит. установ. Мета Б. о. у су­спільстві з ринк. економікою — сприя­н­ня рац. викори­стан­ню засобів і предметів праці, самої праці у під­приємниц. діяльності для одержа­н­ня найбільшого прибутку, спрямов. на задоволе­н­ня соц. потреб працівників під­приємства.

Зав­да­н­ня Б. о. поділяють на окремі і загальні. Роз­вʼяза­н­ня окремих зав­дань перед­бачає облік окремих процесів госп. діяльності (викори­ста­н­ня сировини у виробництві, праці, енергет. ресурсів, випуск продукції та її собівартості), а загальних — усієї госп. діяльності під­приємства з ви­значе­н­ням рентабельності, конкуренто­спроможності продукції, прибутковості субʼєктів господарюва­н­ня, тобто інформ. задоволе­н­ня потреб управлін. функцій.

Законодавство України про оподаткува­н­ня прибутків, доходів та сплату ін. платежів перед­бачає веде­н­ня податк. обліку, при­значе­н­ня якого — за даними Б. о. групувати потрібну інформацію в податк. деклараціях із податку на до­дану вартість і податку на прибуток під­приємства, складати роз­рахунки з акциз. збору та ін. платежів до держ. і місц. бюджетів. Викона­н­ня управлін. функцій Б. о. зумовило виникне­н­ня в його системі внутр.-госп. (управлінського) і стат. обліку, які утворюють систему госп. обліку під­приємства. Упр. госп. діяльністю під­приємств складається з таких етапів: роз­робле­н­ня доціл. дій, за­проваджених у від­повід. про­грамах; контроль за викона­н­ням цих про­грам за допомогою інформ. забезпече­н­ня, сформов. у системі госп. обліку; роз­робле­н­ня системи подальших дій, спрямов. на ліквідацію негатив. від­хилень від запланов. госп. процесів. Управлі­н­ня виробництвом взаємоповʼязане з первин­ною інформацією, що групується й пере­творюється в системі госп. обліку в інформ. сукупності, які характеризують стан обʼєктів обліку. В результаті інформація набуває нової якості, від­мін­ної від початкової. Так, первин­на інформація про витрача­н­ня на виробництво продукції, сировини, матеріалів, про затрати праці у системі госп. обліку набуває нової якості, що характеризує величину уречевлених затрат у знову створеному продукті. Формується система обліково-екон. інформації (робочі процеси пере­творе­н­ня первин. інформації на ЕОМ, методологія, організація, про­грами роботи ЕОМ і устаткува­н­ня, необхідні для введе­н­ня й виведе­н­ня з неї певних даних згідно з вимогами управлі­н­ня госп. діяльністю). М. Білуха роз­робив теорію інтегров. системи госп. обліку, яка зна­йшла за­стосува­н­ня у компʼютер. технологіях обліку, екон. аналізу і фінанс. контролю.

Залежно від функцій обліку в упр. економікою, змісту даних, методів їх отрима­н­ня і способів групува­н­ня у госп. обліку інтегруються внутр.-госп., бухгалтер. і стат. види обліку. Внутр.-госп. облік у зарубіж. практиці називається управлінським, у вітчизн. — має функції на­да­н­ня інформації для оператив. (внутр.) управлі­н­ня діяльністю під­приємства. Вводиться адміністрацією у випадку необхідності встановле­н­ня контролю за такими показниками, які не знаходять від­ображе­н­ня в бухгалтер. або стат. обліку (облік і контроль викона­н­ня змін­них зав­дань випуску продукції у встановленій номенклатурі, викона­н­ня договорів по­ставки продукції). Показники внутр.-госп. обліку можуть бути викори­стані для керівництва і контролю за госп. процесами на окремих ділянках, а також як під­става для роз­рахунків і записів у Б. о. Так, показники внутр.-госп. обліку явок на роботу службовців є під­ставою для нарахува­н­ня бухгалтерією зарплати, за­стосовуються у статистиці для обліку викори­ста­н­ня труд. ресурсів на під­приємстві тощо. Внутр.-госп. облік не має централізов. держ. регулюва­н­ня з питань методології, його організації та принципів веде­н­ня, а за­стосовується адміністрацією під­приємства залежно від потреб управлі­н­ня. Цей вид обліку про­йшов процес транс­формації, що стосується пере­важно його адаптації до між­нар. практики. У вітчизн. практиці внутр.-госп. облік використовується в управлін­ні госп. діяльністю як оператив. та оперативно-технічний. У зарубіж. практиці для оператив. керува­н­ня госп. діяльністю він сформувався як управлін. облік, а Б. о. називається фінансовим.

Б. о. за допомогою власних метод. при­йомів і процедур групує, аналізує й контролює матеріал., грошові й труд. ресурси в узагальнювальному грош. еквіваленті. Однією з важливих особливостей Б. о. є контроль за процесом виробництва і роз­поділу су­спільно необхід. продукту з метою актив. впливу на ці процеси. Б. о. служить інтересам задоволе­н­ня соц. потреб працівників під­приємства, зро­стан­ню обсягів випуску конкуренто­спромож. продукції на внутр. і зовн. ринках, ефектив. господарюван­ню із за­стосува­н­ням нових технологій, впроваджен­ню новинок тощо. Оскільки Б. о. ведеться на основі суціл. первин. документації всіх госп. операцій і ви­значає результати діяльності під­приємства в єдиних грош. показниках, він узагальнює й уточнює дані ін. видів обліку. Зав­да­н­ням Б. о. є інформ. забезпече­н­ня упр. під­приємством, контроль за збереже­н­ням власності та викона­н­ням загальнодерж. зав­дань (своєчасність, повнота і стабільність сплати податків), які є його осн. функціями. Дані Б. о. використовуються для скла­да­н­ня бізнес-плану під­приємства, роботи маркетингових під­роз­ділів, стимулюва­н­ня працівників, вибору ринку та ін. Б. о. здійснюється без­посередньо на під­ставі докум. оформле­н­ня всіх госп. процесів. Він сприяє здійснен­ню контролю за рац. викори­ста­н­ням грош. і матеріал. ресурсів, не припускаючи не­продуктив. витрат, запобігає виникнен­ню штраф. санкцій за поруше­н­ня договір. дисципліни тощо. Б. о. перед­бачає без­перервне документально об­ґрунтоване від­ображе­н­ня викори­ста­н­ня капіталу під­приємства і процесів госп. діяльності на основі натурал., труд. і грош. вимірників з метою контролю та актив. впливу на них через систему управлі­н­ня. Завдяки цьому Б. о. є надійною і достовірною інформ. базою для упр. госп. діяльністю, оцінки її результатів та їх роз­поділом між субʼєктами господарюва­н­ня й державою у формі податків.

На від­міну від внутр.-госп. обліку, який ведеться за методикою, встановленою адміністрацією під­приємства для поточ. упр., організація і методологія Б. о. регламентуються державою. Міністерство фінансів України роз­робляє єдину методологію веде­н­ня Б. о. і фінанс. звітності для всіх субʼєктів господарюва­н­ня незалежно від форм власності і способів госп. діяльності, затверджує в установленому порядку нормативні акти з Б. о. і фінанс. звітності, в разі потреби погоджує їх із Держ. комітетом статистики, Мін-вом економіки та ін. органами держ. управлі­н­ня. За­стосува­н­ня їх у практиці Б. о. під­приємств є обовʼязковим. За достовірність Б. о., додержа­н­ня його методології від­повід­альність покладена на керівника під­приємства. Йому на­дано право найму гол. бухгалтера. У випадку поруше­н­ня норматив. актів гол. бухгалтер несе від­повід­альність в установл. законом порядку.

Стат. облік на основі властивих йому метод. при­йомів реєструє, групує та узагальнює масові сусп. явища за якісно однорідними ознаками, ви­вчає й аналізує кількісні та якісні їх зміни, а також виявляє закономірності й темпи сусп. роз­витку. За допомогою стат. звітності здійснюється спо­стереже­н­ня за випуском продукції в установленій номенклатурі, а також за осн. вироб. та екон. показниками діяльності під­приємства. Одночасно за даними стат. обліку виявляють внутр. резерви під­приємства щодо під­вище­н­ня продуктивності роботи устаткува­н­ня, встановлюють спів­від­ноше­н­ня між темпами зро­ста­н­ня продуктивності праці робітників і зарплати. Ці дані використовуються адміністрацією для поліпше­н­ня діяльності під­приємства, збільше­н­ня валових доходів і прибутку, під­вище­н­ня конкуренто­спроможності.

Обʼєктами стат. обліку є чисельність працівників за категоріями та фахом, кадровий потенціал, викори­ста­н­ня робочої сили, втрати робочого часу. Особлива увага приділяється облікові непраце­здатності працівників із метою викори­ста­н­ня інформації для профілактич. заходів. За допомогою стат. обліку ви­вчають соц. стан працівників під­приємства — роз­мір зарплати, на­да­н­ня щоріч. від­пусток, вплив інформ. процесів на добробут населе­н­ня тощо. Дані стат. обліку разом із даними бухгалтер. і внутрішньогосп. обліку використовуються для скла­да­н­ня стат. звітності, яка подається регіонал. держ. стат. органам для узагальне­н­ня, групува­н­ня й викори­ста­н­ня держ. статистикою для інформ. забезпече­н­ня упр. економікою на макрорівні. Методологію веде­н­ня стат. обліку і скла­да­н­ня стат. звітності централізовано роз­робляє і затверджує Держ. комітет статистики України. Ця нормативна документація є обовʼязковою для за­стосува­н­ня під­приємствами, незалежно від під­порядкува­н­ня, форм власності та господарюва­н­ня. Від­повід­альність за достовірність стат. обліку і стат. звітності несе керівник під­приємства.

Завантажити статтю