Бухгалтерський облік

БУХГА́ЛТЕРСЬКИЙ О́БЛІК  — система документального, суцільного й неперервного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємств (установ, організацій) та їхніх об’єднань. Облік виник і розвивався разом із госп. діяльністю людини. Спочатку люди рахували продукти харчування, знаряддя праці й оборони та ін. речі, пізніше почали вести їх облік — робити спец. позначки на стінах печер, стовбурах дерев, скелях тощо. З виникненням писемності облік вели на заготовлених шматках кори, дощечках, папірусі, папері. Археол. знахідки свідчать про існування обліку за кілька століть до н. е. у фінікіян, стародав. євреїв, персів та ін. народів. У Стародав. Єгипті облік вели спец. привілейовані чиновники — писарі. Про знач. розвиток обліку в Рим. державі свідчать облікові записи, що збереглися до наших часів. У 14–15 ст. в італ. торг. центрах — містах Ґенуї, Венеції, Флоренції — облікові записи робили у спец. книгах. Із прийняттям християнства у Київ. Русі від 11 ст. під час будівництва соборів вели облікові книги, куди записували дані про надходження матеріалів із кожного селян. двору, відпрацьовані дні. Велися записи у церк. книгах, де відображалося надходження коштів на утримання культових споруд, дані про належне їм майно, витрати тощо. Систему записів у книгах обліку коштів, майна пізніше почали називати бухгалтерією. У 15 ст. з’явилися перші друк. праці з правил ведення обліку. Автор однієї з перших праць з Б. о. — італ. чернець Лука Пачолі («Трактат про рахунки і записи»). 1458 Б. Катрулі написав кн. «Про торгівлю досконалому купцеві» (опубл. 1573). Його послідовниками стали Г. Ґраматеус, Д. Манчіні, В. Швайкер, В. Менґра та ін. Із розвитком продуктив. сил і вироб. відносин у різних соц.-екон. формаціях Б. о. адаптувався до вимог суспільства, сформувався як прикладна екон. наука, до якої увійшли аналіз і контроль фінанс.-госп. діяльності. Зміст Б. о. — вироб. відносини й продуктивні сили у сфері мікроекономіки, госп. діяльності. Відповідно до міжнар. стандартів у мікроекономіці суб’єктами госп. діяльності є комерц. організації, до складу яких входять госп. утворення (підприємства, компанії, об’єднання, товариства й ін.), крім банків. та ін. кредит. установ. Мета Б. о. у суспільстві з ринк. економікою — сприяння рац. використанню засобів і предметів праці, самої праці у підприємниц. діяльності для одержання найбільшого прибутку, спрямов. на задоволення соц. потреб працівників підприємства.

Завдання Б. о. поділяють на окремі і загальні. Розв’язання окремих завдань передбачає облік окремих процесів госп. діяльності (використання сировини у виробництві, праці, енергет. ресурсів, випуск продукції та її собівартості), а загальних — усієї госп. діяльності підприємства з визначенням рентабельності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості суб’єктів господарювання, тобто інформ. задоволення потреб управлін. функцій.

Законодавство України про оподаткування прибутків, доходів та сплату ін. платежів передбачає ведення податк. обліку, призначення якого — за даними Б. о. групувати потрібну інформацію в податк. деклараціях із податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства, складати розрахунки з акциз. збору та ін. платежів до держ. і місц. бюджетів. Виконання управлін. функцій Б. о. зумовило виникнення в його системі внутр.-госп. (управлінського) і стат. обліку, які утворюють систему госп. обліку підприємства. Упр. госп. діяльністю підприємств складається з таких етапів: розроблення доціл. дій, запроваджених у відповід. програмах; контроль за виконанням цих програм за допомогою інформ. забезпечення, сформов. у системі госп. обліку; розроблення системи подальших дій, спрямов. на ліквідацію негатив. відхилень від запланов. госп. процесів. Управління виробництвом взаємопов’язане з первинною інформацією, що групується й перетворюється в системі госп. обліку в інформ. сукупності, які характеризують стан об’єктів обліку. В результаті інформація набуває нової якості, відмінної від початкової. Так, первинна інформація про витрачання на виробництво продукції, сировини, матеріалів, про затрати праці у системі госп. обліку набуває нової якості, що характеризує величину уречевлених затрат у знову створеному продукті. Формується система обліково-екон. інформації (робочі процеси перетворення первин. інформації на ЕОМ, методологія, організація, програми роботи ЕОМ і устаткування, необхідні для введення й виведення з неї певних даних згідно з вимогами управління госп. діяльністю). М. Білуха розробив теорію інтегров. системи госп. обліку, яка знайшла застосування у комп’ютер. технологіях обліку, екон. аналізу і фінанс. контролю.

Залежно від функцій обліку в упр. економікою, змісту даних, методів їх отримання і способів групування у госп. обліку інтегруються внутр.-госп., бухгалтер. і стат. види обліку. Внутр.-госп. облік у зарубіж. практиці називається управлінським, у вітчизн. — має функції надання інформації для оператив. (внутр.) управління діяльністю підприємства. Вводиться адміністрацією у випадку необхідності встановлення контролю за такими показниками, які не знаходять відображення в бухгалтер. або стат. обліку (облік і контроль виконання змінних завдань випуску продукції у встановленій номенклатурі, виконання договорів поставки продукції). Показники внутр.-госп. обліку можуть бути використані для керівництва і контролю за госп. процесами на окремих ділянках, а також як підстава для розрахунків і записів у Б. о. Так, показники внутр.-госп. обліку явок на роботу службовців є підставою для нарахування бухгалтерією зарплати, застосовуються у статистиці для обліку використання труд. ресурсів на підприємстві тощо. Внутр.-госп. облік не має централізов. держ. регулювання з питань методології, його організації та принципів ведення, а застосовується адміністрацією підприємства залежно від потреб управління. Цей вид обліку пройшов процес трансформації, що стосується переважно його адаптації до міжнар. практики. У вітчизн. практиці внутр.-госп. облік використовується в управлінні госп. діяльністю як оператив. та оперативно-технічний. У зарубіж. практиці для оператив. керування госп. діяльністю він сформувався як управлін. облік, а Б. о. називається фінансовим.

Б. о. за допомогою власних метод. прийомів і процедур групує, аналізує й контролює матеріал., грошові й труд. ресурси в узагальнювальному грош. еквіваленті. Однією з важливих особливостей Б. о. є контроль за процесом виробництва і розподілу суспільно необхід. продукту з метою актив. впливу на ці процеси. Б. о. служить інтересам задоволення соц. потреб працівників підприємства, зростанню обсягів випуску конкурентоспромож. продукції на внутр. і зовн. ринках, ефектив. господарюванню із застосуванням нових технологій, впровадженню новинок тощо. Оскільки Б. о. ведеться на основі суціл. первин. документації всіх госп. операцій і визначає результати діяльності підприємства в єдиних грош. показниках, він узагальнює й уточнює дані ін. видів обліку. Завданням Б. о. є інформ. забезпечення упр. підприємством, контроль за збереженням власності та виконанням загальнодерж. завдань (своєчасність, повнота і стабільність сплати податків), які є його осн. функціями. Дані Б. о. використовуються для складання бізнес-плану підприємства, роботи маркетингових підрозділів, стимулювання працівників, вибору ринку та ін. Б. о. здійснюється безпосередньо на підставі докум. оформлення всіх госп. процесів. Він сприяє здійсненню контролю за рац. використанням грош. і матеріал. ресурсів, не припускаючи непродуктив. витрат, запобігає виникненню штраф. санкцій за порушення договір. дисципліни тощо. Б. о. передбачає безперервне документально обґрунтоване відображення використання капіталу підприємства і процесів госп. діяльності на основі натурал., труд. і грош. вимірників з метою контролю та актив. впливу на них через систему управління. Завдяки цьому Б. о. є надійною і достовірною інформ. базою для упр. госп. діяльністю, оцінки її результатів та їх розподілом між суб’єктами господарювання й державою у формі податків.

На відміну від внутр.-госп. обліку, який ведеться за методикою, встановленою адміністрацією підприємства для поточ. упр., організація і методологія Б. о. регламентуються державою. Міністерство фінансів України розробляє єдину методологію ведення Б. о. і фінанс. звітності для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності і способів госп. діяльності, затверджує в установленому порядку нормативні акти з Б. о. і фінанс. звітності, в разі потреби погоджує їх із Держ. комітетом статистики, Мін-вом економіки та ін. органами держ. управління. Застосування їх у практиці Б. о. підприємств є обов’язковим. За достовірність Б. о., додержання його методології відповідальність покладена на керівника підприємства. Йому надано право найму гол. бухгалтера. У випадку порушення норматив. актів гол. бухгалтер несе відповідальність в установл. законом порядку.

Стат. облік на основі властивих йому метод. прийомів реєструє, групує та узагальнює масові сусп. явища за якісно однорідними ознаками, вивчає й аналізує кількісні та якісні їх зміни, а також виявляє закономірності й темпи сусп. розвитку. За допомогою стат. звітності здійснюється спостереження за випуском продукції в установленій номенклатурі, а також за осн. вироб. та екон. показниками діяльності підприємства. Одночасно за даними стат. обліку виявляють внутр. резерви підприємства щодо підвищення продуктивності роботи устаткування, встановлюють співвідношення між темпами зростання продуктивності праці робітників і зарплати. Ці дані використовуються адміністрацією для поліпшення діяльності підприємства, збільшення валових доходів і прибутку, підвищення конкурентоспроможності.

Об’єктами стат. обліку є чисельність працівників за категоріями та фахом, кадровий потенціал, використання робочої сили, втрати робочого часу. Особлива увага приділяється облікові непрацездатності працівників із метою використання інформації для профілактич. заходів. За допомогою стат. обліку вивчають соц. стан працівників підприємства — розмір зарплати, надання щоріч. відпусток, вплив інформ. процесів на добробут населення тощо. Дані стат. обліку разом із даними бухгалтер. і внутрішньогосп. обліку використовуються для складання стат. звітності, яка подається регіонал. держ. стат. органам для узагальнення, групування й використання держ. статистикою для інформ. забезпечення упр. економікою на макрорівні. Методологію ведення стат. обліку і складання стат. звітності централізовано розробляє і затверджує Держ. комітет статистики України. Ця нормативна документація є обов’язковою для застосування підприємствами, незалежно від підпорядкування, форм власності та господарювання. Відповідальність за достовірність стат. обліку і стат. звітності несе керівник підприємства.

Завантажити статтю