Буштине

БУШТИ́НЕ  — селище міського типу Тячівського району Закарпатської області. Знаходиться у пд. частині Закарп. обл., за 8 км від райцентру та за 120 км від Ужгорода, побл. впадіння р. Теребля у Тису в Мармарос. улоговині. Площа 11,048 км². Насел. 8554 особи (2001, складає 105,0 % до 1989), переважно українці та угорці. Автомагістраль Ужгород–Рахів–Чернівці. Залізнична ст. Автобусне сполучення з Ужгородом, Чернівцями, Львовом. Тер. сучас. Б. заселена від 1 тис. до н. е., про що свідчать знайдені залишки поселення та золоті прикраси 9–8 ст. до н. е. Як Б. відоме від серед. 14 ст. У 1373 угор. король Лайош І подарував Б. синам воєводи Балки — Іванові й Драгові. За документами 1389, Б. — власність трансильван. графа Драга, 1480 — графа Драгфі. 1703–11 побл. Б. діяли опришки, яким надавали допомогу місц. жителі. У 2–й пол. 18 ст. селяни транспортували сіль із шахт Мармарощини і сплавляли по Тисі в Угорщину. 1830 почала працювати лісопильня, 1872 через Б. прокладено залізницю. У 2-й пол. 19 ст. — на поч. 20 ст. у Б. діяли 2 церк.-парафіял. школи (укр. і угорська). Перебувало під владою Чехо-Словаччини (1919–39), від 1939 — Угорщини, від 1944 — УРСР. Після 2-ї світової війни у Б. почав працювати лісокомбінат, 1946 створ. садорадгосп «Перемога» (від 1959 — «Верховина», нині КСП). Від 1957 — смт. Осн. галузь промисловості — деревообробна, а також виробництво електроприладів. Працюють ВАТ «Електроавтоматика» (виготовляє конвектори, світильники для авіації, газові пальники тощо), ЗАТ «Буштин. лісокомбінат» (виробництво паркету й стільців), Буштин. держлісгосп. У Б. — заг.-осв. шк., г-зія-інтернат, шк. мистецтв; амбулаторія, лікувал.-оздоров. комплекс «Тиса». Діє клуб, при ньому — гуртки худож. самодіяльності, ансамбль пісні і танцю, 2 хорові колективи, б-ки. Діють Петро-Павлів. (УПЦ МП), Свято-Микол. (УПЦ КП) православні церкви, греко-катол. церква, костел, церква свідків Єгови. Спорудж. пам’ятники Б. Хмельницькому, землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, лісорубам. Серед уродженців Б. — етнограф М. Грицак, художник М. Пийтер, економіст М. Рущак.

Завантажити статтю