КОСМІ́ЧНИЙ РАДІОЗВʼЯЗО́К — будь-який радіозвʼязок, при якому використовують одну або декілька космічних станцій, один або декілька супутників Землі. К. р. є одним із технічних складників сучасних телекомунікаційних систем. Його викори­ста­н­ня у між­народному мас­штабі регулюють за принципами, закладеними в Регламенті радіозвʼязку Між­народного союзу телекомунікацій.

Перші дослідже­н­ня у галузі цивільного К. р. у західних країнах почали зʼявлятися в 2-й половині 1950-х р. У США поштовхом до них слугували зростаючі потреби в телефон­ному звʼязку через Атлантичний океан. 1957 у СРСР був запущений перший штучний супутник Землі з радіо­апаратурою на борту. 20 серпня 1964 11 країн (СРСР до їх числа не вві­йшов) під­писали угоду про створе­н­ня між­народної організації К. р. Intelsat (International Telecommunications Satellite organization). 6 квітня 1965 у рамках про­грами Intelsat запущено перший комерційний супутник звʼязку Early Bird, виготовлений корпорацією COMSAT. У СРСР на той час була власна роз­винена про­грама К. р., і 23 квітня 1965 від­бувся запуск звʼязкового радіосупутника «Молнія-1».

Структуру та зміст науково-технічних напряму К. р. ви­значають системні проєкти, реалізовані у різних країнах світу: в СРСР — «Молнія», «Екран», «Горизонт»; США — «Тел­стар», «Ірідіум», «Глобал­стар»; Великій Британії — «Інмарсат»; Обʼ­єд­наних Арабських Еміратах — «Турая». Ці проєкти забезпечують здійсне­н­ня телефон­ного звʼязку, ретранс­ляцію телевізійних ка­налів, пере­дачу даних. Американська глобальна система позиціонува­н­ня (GPS; Global Positioning System) і Російська глобальна навігаційна супутникова система (ГЛОНАСС) забезпечують вимірюва­н­ня від­стані, часу та ви­значають місце­знаходже­н­ня обʼєктів на Землі. Для на­да­н­ня послуг К. р. широко використовують термінали з дуже маленькою апертурою VSAT (Very Small Aperture Terminal). На терміналах VSAT С-діапазону встановлені антени роз­міром 1,8–2,4 м, Ku-діапазону — 0,75–1,8 м.

Станом на 2013 на геостаціонарній орбіті в різних службах функціонує 338 супутників-ретранс­ляторів цивільного при­значе­н­ня. У галузі К. р. спо­стерігаються такі тенденції: кількість ка­налів супутникового мовле­н­ня щорічно зро­стає в середньому на 15 %, що вимагає від­повід­ного збільше­н­ня частотних ресурсів, як транс­пондерів супутника, так і земних станцій, при­значених для прийня­т­тя та пере­дава­н­ня про­грам мовле­н­ня і мультимедійної інформації; кількість супутників на геостаціонарній орбіті щорічно зро­стає при­близно на 3 %; частотний ресурс геостаціонарної орбіти обмежений і майже весь задіяний, особливо в Європейському регіоні, тому є тенденція до пере­ходу в частотний Ка-діапазон; обмеженість частотного ресурсу вимагає впровадже­н­ня частотно-ефективних технологій формува­н­ня та пере­дава­н­ня сигналів.

Нині в Україні готується до запуску телекомунікаційний супутник «Либідь». На­прикінці 2013 екс­плуатувалося понад 5 тис. станцій VSAT і ретранс­лювалося через різні супутники близько 80 українських ка­налів. Виконується По­станова КМ України від 15 грудня 2005 № 1208 «Про затвердже­н­ня Національної таблиці роз­поділу смуг радіочастот України» (із змінами, внесеними згідно з По­становою КМ № 942 від 22 жовтня 2008). Одним із перших реалізованих в Україні проєктів створе­н­ня національної інформаційно-телекомунікаційної інфра­структури з викори­ста­н­ням К. р., мікрохвильових технологій і засобів обчислювальної техніки стала комплексна робота, виконана за участі вчених і кон­структорів Ін­ституту телекомунікаційних систем Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут», Ін­ституту кібернетики НАНУ, компанії «УкрCат», під­приємств «Оризон-Навігація» і «Сатурн» (2004 від­значена Державною премією України в галузі науки і техніки). Окрім Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут», фахівців у сфері телекомунікацій готують також Донецький технічний університет, Національний технічний університет «Харківський політехнічний ін­ститут», Національний університет «Львівська політехніка», Одеська академія звʼязку. Космічний звʼязок також встановлюють за допомогою електромагнітних коливань оптичного діапазону (див. Оптичний звʼязок).