БАБЕ́НКО Василь Якович (20. 06. 1950, с. Верх­ній Кульчум, нині Башкорто­стан, РФ) — громадсько-політичний діяч, історик. Кандидат історичних наук (1985). Орден України «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закін. Башкир. університет (1977, Уфа). Учителював, працював викл. сусп. дисциплін, зав. ден­ного від­діл., заст. дир. з навч. роботи Уфим. радіотех. технікуму (1975–79); викл. історії та су­спільство­знавства Уфим. мед. училища (1979–82); викл. каф. історії СРСР і заг. історії Башкир. пед. ін­ституту (1982–85); н. с. Ін­ституту історії, мови й літ-ри Башкир. філіалу АН СРСР (1985– 89); лектором і консультантом ідеол. від­ділу Башкир. обкому КП (1989–91); консультантом мера Уфи з між­нац. питань (1992–95); радником із су­спільно-політ. питань голови Курултаю Респ. Башкорто­стан (1995– 98); від 1998 — директор філії Моск. від­критого пед. університету в Уфі. Наукові праці присвячені про­блемам укр. пере­селенців у Башкорто­стані. Один із основоположників теор. досліджень закономірностей поведінки малих етніч. груп у багатонац. оточен­ні, україно­знавства в Росії. Ініціатор ви­да­н­ня серії збірок про звʼязки України й Башкорто­стану в істор. ретро­спективі. Актив. учасник заснува­н­ня нац. т-в народів Башкорто­стану (татар, чувашів, німців, євреїв, мордви та ін.). Організатор і відп. секр., від 1992 — спів­голова Респ. нац.-культур. центру українців Башкорто­стану «Кобзар».