Розмір шрифту

A

Бабин Яр

БА́БИН Яр — мережа глибоких ярів на пів­нічно-західній околиці довоєн­ного Києва довжиною 2,5 км, оточена з одного боку пустирем і ур­очищем, з іншого — кладовищем (засипані в 50-і роки). 1933 тут потай ховали померлих від голоду; є ві­домості, що в 30-і роки — також жертв чекістських роз­стрілів.

29–30 вересня 1941 в Б. Я. нім. окупанти роз­стріляли (за даними Надзв. держ. комісії із встановле­н­ня і роз­слідува­н­ня злочинів нім.-фашист. загарбників) понад 56 тис. жит. Києва євр. національності. (На Нюрнберзькому процесі та на процесі Ейхмана називалася цифра 33 771, взята з офіційних нацистських документів, але дослідники вважають її вочевидь заниженою.) Роз­стріли проводилися в рамках реалізації расист. юдофоб. про­грами нацист. партії — «остаточного виріше­н­ня єврейського пита­н­ня» («енделезунг»). Приводом для мас. мордува­н­ня київ. євреїв стали вибухи й пожежі в центрі міста від 24 вересня, вчинені рад. диверсантами. Нацисти звинуватили в них євреїв і оголосили наказ про мас. від­правле­н­ня євреїв з міста задля їхнього захисту від населе­н­ня, яке нібито вимагало «покара­н­ня». Офіційно було оголошено про «пере­селе­н­ня» євреїв, і в оперативному донесен­ні Айнзац­групи «Ц» від 7 жовтня 1941 говорилося: «Те, що фактично вони були ліквідовані, на­вряд чи стало ві­домо». Роз­стріли тривали й далі. За час окупації роз­стріляно і знищено в фашист. душогубках понад 100 тис. громадян євр., укр., рос., циган. та ін. національностей (серед них моряки Дні­пров. військ. флотилії, вʼязні Сирец. під­пі­л­ля, учасники укр. нац. під­пі­л­ля, зокрема поетеса Теліга Олена). У роз­правах нацисти викориcтовували колаборантів з числа українців. Однак ві­домі числен­ні факти врятува­н­ня киянами пред­ставників євр. національності. Понад пів­сотні рятівників удостоєні почесного зва­н­ня «Праведники Бабиного Яру». Перед тим, як залишити Київ, німці, щоб замести сліди злочинів, викопували, спалювали й роз­дроблювали кістки жертв роз­стрілів. На­прикінці вересня 1943 команда вʼязнів (387 осіб), зайнята на цих роботах, вчинила мас. втечу, але врятувалося тільки 14 осіб.

Хоч трагедія Б. Я. стала широко ві­домою зразу після визволе­н­ня Києва від окупантів, у 50–60-і роки рад. режим намагався якщо не приховати, то завуалювати її характер, інтер­претуючи це в контекс­ті своєї боротьби з сіонізмом та укр. бурж. націоналізмом. Ті, хто хотів привернути увагу громадськості до цієї трагедії та вимагав належного ставле­н­ня держави до неї, за­знавали політ. пере­слідувань, як це сталося з учасниками першого масового (несанкціонованого) мітингу в Б. Я. 29 вересня 1966 з нагоди 25-ї річниці трагедії, на якому з осудом офіційного антисемітизму ви­ступили В. Некрасов, Б. Антоненко-Давидович, І. Дзюба. Пізніше, з огляду на протести в світі й у СРСР, у Б. Я. влада по­ставила памʼятник, який громадськість сприйняла як не­адекватний події. Ситуація змінилася лише в часи «пере­будови». У незалежній Україні Б. Я. став місцем ушанува­н­ня жертв нацист. терору. 1991 у Б. Я. від­бувся мітинг в памʼять 50-річчя від дня загибелі укр. націоналістів, а на­ступ. року встановлено пропамʼят. хрест на пошану сотень укр. патріотів, роз­стріляних у Бабиному Яру. Памʼять про трагедію в Б. Я. увічнена в одно­ймен­них докум. повісті А. Кузнецова, симфонії Д. Клебанова й кантаті Є. Станковича, числен. поезіях багатьох укр. і рос. поетів, докум. кінофільмах тощо.

Літ.: Эренбург И. Бабий Яр // Новый мир. 1945. № 1; Евтушенко Е. Бабий Яр // Лит. газета. 1961, 19 сент.; Кузнецов А. Бабий Яр. Роман. 1966 (рос. і англ. мовами); Дзюба І. У 25-ті роковини роз­стрілів у Бабиному Яру // Укр. слово. 1967. Ч. 1348; Добрянський М. Бабин Яр // Укр. само­стійник. 1968. Ч. 136; Ме­йман Н. Монумент у Бабьего Яра // Континент. 1978. № 15; Левитас Ф., Шимановский М. Бабий Яр. Страницы трагедии. К., 1991; Уничтожение евреев СССР в годы немецкой ок­купации 1941– 1944: Сб. док. и мат. Иерусалим, 1991; Спектор Ш., Кипнис М. Бабий Яр. Иерусалим, 1991; Черная книга. К., 1991; Трагедія Бабиного Яру. К., 1991; Дзюба І. Післяслово до публікації ви­ступу у Бабиному Яру 29 вересня 1966 року // Єгупець. 1995. № 1; Левітас Ф. Євреї України в роки Другої світової війни. К., 1997; Від­лу­н­ня Бабиного Яру. Поетична антологія. Вид. 2. К., 2001; Малаков Д. Молитви та міфи. У Бабиному Яру лежать не лише євреї // ДТ. 2003, 20 верес.

М. В. Коваль

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2003
Том ЕСУ:
2
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Історичні місця
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
38561
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
424
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Бабин Яр / М. В. Коваль // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-38561.

Babyn Yar / M. V. Koval // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2003. – Available at: https://esu.com.ua/article-38561.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору