Багмут Алла Йосипівна

БА́ГМУТ Алла Йосипівна (12. 05. 1929, Харків — 06. 09. 2008, Київ) — мово­знавець, пере­кладачка. Дочка Й. Багмута, мати О. Микитенко. Доктор філологічних наук (1980), професор (1993). Закінчила Київський університет (1952), де й викладала (1955–57). Від 1957 — науковий спів­робітник Ін­ституту мово­знавства АН УРСР; 1963–65 — вчений секретар Від­діле­н­ня мови, літератури та мистецтво­знавства АН УРСР; 1965–72 — старший науковий спів­робітник; 1972–77 — завідувач від­ділу екс­периментальної фонетики; 1977–91 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу теорії та історії української мови Ін­ституту мово­знавства АН УРСР. Від 1991 — в Ін­ституті української мови НАНУ: завідувач від­ділу фонетики та інтонології (до 1996); завідувач від­ділу теорії і практики мовних комунікацій та соціолінгвістики (1997–99); головний науковий спів­робітник від­ділу соціолінгвістики (1999–2001). Від 1997 за сумісництвом — професор кафедри словʼянської філології Київського університету. Фахівець у галузі словʼянського мово­знавства, богемістики, екс­периментальної фонетики, інтонології, теорії мовної комунікації, лінгвістичної термінології, історії славістики. Від 1958 — член Української термінологічної комісії з лінгвістики при Українському комітеті славістів, від 1968 — її голова і водночас член Між­народної термінологічної комісії з лінгвістики при Між­народному комітеті славістів. Працями з інтонації української літературної та роз­мовної мов, а також інтонації словʼянських мов заклала основи ви­вче­н­ня надсегментного рівня української мови. Брала участь у під­готовці енциклопедії «Українська мова» (К., 2000). Пере­кладала з чеської та німецької мов, зокрема Б. Нємцова «Бабуся» (К., 1962) та «Казки» (К., 2002), Л. Бехштайн «Казки» (К., 2000).

Завантажити статтю