Коссар Володимир

КОССА́Р Володимир (23. 11. 1890, с. Ру­силів, нині Буського р-ну Львів. обл. — 11. 05. 1970, м. Сент-Ката­рінс, провінція Онтаріо, Канада) — громадсько-політичний діяч, військовик. Батько Л. Кос­сара. Закін. Львів. реал. гімназію (1909), Рільничу академію в Дублянах (нині місто Жовків. р-ну Львів. обл., 1912). У 1912–18 служив офіцером у австро-угор. армії. Учасник 1-ї світової війни. Від 1918 — в УГА: командир 3-го від­ділу групи «Схід», нач­штабу 9-ї Сокал. бри­гади, нач­штабу 1-ї дивізії УГА, командир 5-ї Сокал. бригади. У серп­ні 1919 взяв участь у здобут­ті Киє­ва. 1920 інтернований, мешкав у таборах Німецьке Яблон­не та Лі­берець (Чехо-Словач­чина). Зго­дом — спів­роб. Міністерства землеробства Чехо-Словач­чини, яке від­рядило його до Ужгорода, де працював у від­ділі госп. освіти Цивіл. управи й викладав у вчител. і греко-катол. богослов. се­мінаріях. 1923 здобув диплом інж. госп. шкіл. 1927 емігрував до Канади. За­ймався фермерством; від 1935 — науковий спів­робітник Саскачеван. університету (1940 захистив магістер. дис.); 1942–48 — у резерві Канад. ЗС. Брав активну участь у громад. діяльності: 1937–54 — голова кра­­йової екзекутиви Укр. нац. обʼ­єдн. Канади; водночас від 1950 — гол. контролер, від 1960 — директор канцелярії Укр. нар. союзу; 1952–54 — ред. тижневика «Новий шлях». Зробив знач. внесок у збережен­ня та роз­виток укр. культури, реліг. традицій і мови, допомагав інтернов. воякам 1-ї дивізії УНА уникнути ре­пресій та ви­­­їхати до Канади.

Завантажити статтю