Бентов-Кардиналовська Міртала
БЕ́НТОВ-КАРДИНАЛО́ВСЬКА Міртала (29. 04. 1929, Харків) — скульпторка, поетеса. Дочка С. Пилипенка та Т. Кардиналовської, сестра А. Гумецької. Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2010). Від 1942 — у Німеччині, два роки працювала в таборі примус. праці; від 1947 — у США, закін. мист. школу Бостон. музею, вчилася в Парижі, у студії О. Цадкіна, та в Нац. школі декор. мистецтва (кл. Кутюр’є), одержала ступ. бакалавра мистецтва в університеті Тафти (Массачусетс, США). У творчому доробку — скульптури малих форм, виготовлені з воску й відлиті в бронзі; символічні композиції на базі напівабстракт. люд. фігур, сильно геометризовані під кам’яні статуї в сюрреалістич. просторі («До світла», «Скелі самотності», «Вздовж четвертого виміру», «Метрополіс»), з яких пробивається загадкова таємничість, тверда замкненість і які пробуджують роздуми про люд. існування. Персон. та груп. виставки у США, Канаді та в Україні (1991 — Київ, Львів, Дніпропетровськ, Миколаїв).
Додаткові відомості
- Основні твори
- поет. — Стихи. Мадрид, 1972; Райдужний міст. К., 1992; Mirtala Mandalas. Sedona, 1996; скульптурні — серія «Мандали», зокрема «Еволюція», «Зустріч», «Джерело» (1977–78); портрети — Д. Чижевського (1956), С. Пилипенка (1972), Р. Якобсона (1975), монумент. композиція «Голос волаючого в пустелі» у церкві св. Алана (1982, м. Трой, шт. Мічиґан, США).
Рекомендована література
- P. Atwater. Mirtalas Visionary sculptures-Quest. 1995, Autumn.