Березовий Василь Миколайович
БЕРЕ́ЗОВИЙ Василь Миколайович (03. 03. 1938, с. Слобода Кагарлиц. р-ну Київ. обл. — 28. 02. 2015, Київ, похов. у рідному селі) — художник, журналіст. Член НСЖУ (1968). Закін. Львів. поліграф. інститут (1965; майстерня М. Іванова). Працював худож. ред. та графіком-оформлювачем книг і журналів у видавництві «Техніка» (1961–63), в редакціях низки респ. часописів («Новини кіно», «Київ», «Всесвіт» та ін.). Від 1989 — викладач малюнка, живопису та композиції дит. худож. шкіл у Києві. Від 1965 брав участь у нац. мист. виставках НСХУ та НСЖУ. Працював переважно в техніці олійного живопису. Осн. тема творчості, яку митець розв’язує в експресивному, а то й драм. ключі, — доля укр. жінки-селянки на тлі істор. потрясінь повоєнного часу. Його образам притаманні епічність і символізм. За серію живопис. робіт «Жіноча доля» отримав диплом 1-го ступеня Міністерства культури і мистецтв (2000). Працював також у жанрах пейзажу та істор. портрета. Автор опублікованих спогадів про Г. Тютюнника «Його любили, ним захоплювались (Спогади про Григора Тютюнника)» // «Київ», 1997, № 5–6; новел «Провина», «Ступа», «Руки», «Чарівник», «Журавлі несли пісні весняні», «Диво», «Свідок», «Материнські руки», «Жито» // Там само, 1999, № 9–10.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Вдови» (1990), «Перервана мелодія (Максим Березовський)» (1991), «Трудодень», «Весна–91», «Жінка», «Сонячно» (усі — 1993), «Пісня», «Невтомність» (обидва — 1994), «Поминання», «Господиня» (обидва — 1995), «Туман розсіюється», «Чекання», «Мить і вічність», «Місячне сяйво», «Влітку» (усі — 1996), «Вітер з Гуляй-Поля» (1997), «Харон–33», «Чураївна» (обидва — 1999), «Сивий гетьман» (2000), «Вічна загадка (Григір Тютюнник)» (2001).
Рекомендована література
- Найден О. Василь Березовий. Живопис. К., 1997;
- Баранов В. Вирватися з мороку реальності // Київ. 1997. № 3–4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
