КОСТЕ́НКО Анатоль Ілліч (04(17). 08. 1908, с. Балаклiя, нині Великобагачанського ра­йону Полтавської обл. — 28. 02. 1997, Київ) — письмен­ник, лiтературо­­знавець. Член «Плугу», СПУ (1935). Кандидат фiлологiчних наук (1958). Закiнчив Пол­тавський ін­ститут народної освіти (1931). Працював від 1936 у київській філії Ін­ституту літератури АН УРСР (Харків). 1937 заарештований, за­суджений до 10-ти років таборів, пока­ра­н­ня від­бував на Колимі (РФ). Реабілітований у 1955. Досліджував твор­чість класиків української літератури, зокре­ма Т. Шевченка і Лесі Українки. Автор дослідже­н­ня «Шевченко в ре­волюційно-демократичному ото­чен­ні» (1934), «Шевченків журнал» (1935), «Поети комсомолу» (1936), «Мемуарные матери­алы как источник изучения био­­графии Шевченко» (1958), «Спі­вачка досвітніх вогнів» (1963; 1971), «Шевченко в мемуарах» (1965). Упорядник збірника «Спогади про Шевченка» (1958), «Із поезії 20-х років» (1959), «Поети пошев­ченківської доби» (1961), «Спогади про Лесю Українку» (1963; 1971). У жанрі художньої біо­­­графії написав книгу «Леся Українка» (1971; 1985; 2006), «Оживуть сте­пи: Тарас Шевченко за Ка­спієм» (1977; 1984, у спів­­авторстві із Є. Умір­баєвим), «Андрiй Малишко» (1981; 1987), «За морями, за го­рами» (1984), «Лiчу в неволi днi i ночi» (1987), «Хіба минає все ми­нуле. З пере­житих літ неволі» (1997). Усі за­значені книги опубліковані у Києві.