Бібліотечна справа

БІБЛІОТЕ́ЧНА СПРА́ВА — галузь соціокультурної діяльності, що стосується всіх питань функціонува­н­ня бібліотек. Вона включає бібліотечну політику, науку, освіту, практику, законодавче, фінансове, матеріал.-тех., організац., кадрове забезпече­н­ня. Первин­ною ланкою Б. с. є створе­н­ня і роз­виток б-к та їх мереж і систем. В Україні існує понад 40 тис. б-к, які обʼ­єд­нані у мережах мін-в культури та мистецтв, освіти і науки, охорони здоровʼя; АН (нац., пед., мед., аграрної), а також ін. ві­домств, проф­спілок, під­приємств, установ і організацій. Роз­вивається мережа приват. б-к, які на даному етапі виконують функції домаш. б-к їх власників.

Стратег. зав­да­н­ням всієї Б. с. є створе­н­ня і під­тримка функціонува­н­ня ефектив. бібліотеч. системи, яка б охоплювала всі верстви населе­н­ня, поселе­н­ня і регіони, і була надійною складовою інформаційної системи держави. Бібліотечна система України обʼ­єд­нує всі види б-к, під­системи яких ви­окремлюються за критеріями: змісту фондів (універсальні, між­галузеві, галузеві); при­значе­н­ня (публічні; спеціальні — наук. установ, навч. закладів, під­приємств, організацій, ві­домств; спеціалізовані (дит., юнац., для осіб з фіз. обмеже­н­нями); за мас­штабом значе­н­ня (заг.-держ., респ., обл., міські, ра­йон­ні, селищні, сільські). Обʼ­єд­на­н­ня спец., спеціалізов. і загальнодо­ступних б-к можуть утворювати централізовані бібліотечні системи на чолі з головною (центр., базовою) б-кою. В Україні існують централізовані бібліотечні системи мін-в культури і мистецтв (гол. — Парламентська бібліотека України Національна), освіти і науки (базова — Бібліотека Київського національного університету ім. Т. Шевченка), охорони здоровʼя (головна — Медична бібліотека Державна наукова), сільського господарства (головна — Сільськогосподарська бібліотека Центральна наукова), НАНУ (головна — Бібліотека України ім. В. Вернадського Національна).

Формува­н­ня заг.-держ., роз­поділеного бібліотеками мереж і систем бібліотечно-інформ. ресурсу є одним з найперших зав­дань Б. с. Це перед­бачає накопиче­н­ня в б-ках всіх видів документів (рукописних, друкованих, електрон­них), їх бібліотечно-бібліо­графічне, аналітико-синтетичне обробле­н­ня, під­готовле­н­ня власної бібліотеч. продукції, інформ.-пошук. мов і систем. Одночасно через створе­н­ня зведеного каталогу, компʼютер. мереж від­бувається інтеграція цих ресурсів та ресурсів внутр.-держ. мереж і систем між собою, з між­нар. бібліотеч. центрами, мережами і системами, а також інтеграція ресурсів б-к, архівів і музеїв, що веде до їх взаємного посиле­н­ня, інтеграції бібліотеч. інформ. ресурсу і ресурсів різних позабібліотеч. інформ. служб.

В ідеалі в заг.-держ. інформ. бібліотеч. ресурсі мають бути всі друковані й електрон­ні ви­да­н­ня всіма мовами про все, що ви­дано в Україні і що ви­дано українцями за кордоном. Тобто по­стійним пріоритетом Б. с. є прагне­н­ня до збира­н­ня повноти ви­дань, створених в Україні, і створених про Україну за кордоном. Крім того, формува­н­ня заг. бібліотеч. ресурсу держави включає зав­да­н­ня системат. поповне­н­ня колекції найважливішої зарубіжної наук., худож., тех., технол., соціогуманітар. літ-ри. Кожна з б-к, їх мереж і систем вирішує це зав­да­н­ня від­повід­но до свого профілю, зав­дань і можливостей. В цілому інтегрований бібліотеч. ресурс повинен дати надійний інформ. су­провід жит­тєдіяльності всіх ланок су­спільства. В цьому суть соц. поклика­н­ня Б. с.

До Б. с. поряд з накопиче­н­ням ресурсу належить весь комплекс під­готовки його до викори­ста­н­ня — інвентаризація, класифікація, каталогізація документів, а значить створе­н­ня стандартів бібліогр. опису, систем бібліотечно-бібліогр. класифікації, всіх видів карткових і електрон. каталогів, довідк.-пошук. апарату, різного роду бібліогр. покажчиків, веде­н­ня поточ. і ретро­спектив. бібліо­графії. На даному етапі основні зуси­л­ля бібліотекарів тут концентруються на роз­роблен­ні нац. стандарту бібліогр. опису всіх видів документів, сумісного з між­нар. стандартами, оновлен­ні бібліотечно-бібліогр. класифікації, створен­ні зведеного електрон. каталогу провід­них б-к держави, повної нац. бібліо­графії, пред­ставлен­ні вітчизн. бібліогр. ресурсів в Інтернеті. Ці пита­н­ня вирішуються спільними зуси­л­лями НБУВ, Нац. парламент. б-ки України, держ. наук.-тех., мед., с.-г., пед. б-к, ЛНБ, Одес. держ. наук. б-ки ім. М. Горького, Харків. наук. б-ки ім. В. Короленка, ін. б-к, Книжк. палати України. Ведеться поточна бібліо­графія книжкових ви­дань, газетних і журнальних статей. Вперше під­готовлено і ви­дано репертуар україномов. книжки з часу її появи до початку держ. бібліо­графії (1923). Заг.-держ., обл. універсальні та університет. б-ки мають електрон­ні каталоги нових надходжень.

Практичною демонстрацією Б. с. завжди було без­посереднє бібліотечне обслуговува­н­ня користувачів, забезпече­н­ня вільного до­ступу до джерел інформації, впровадже­н­ня нових технологій, під­вище­н­ня якості, збагаче­н­ня форм і методів. Це реалізується шляхом організації читальних, каталожних, компʼютерних, аудіові­деозалів у приміще­н­нях б-к, бібліотеч., між­бібліотеч., між­нар. абонементу, на­да­н­ня онлайнового до­ступу до Інтернет-ресурсів. До традиц. обслуговува­н­ня документом (книжкою, журналом, газетою, рукописом) нині все більше додається обслуговува­н­ня електрон. базами і банками даних і знань, реферативною, довід­ковою, інформ.-аналіт. продукцією. Провід­ні б-ки України роз­вивають інформ.-аналіт., консультац. служби, роз­ширюють під­готовку вторин­ної інформ. продукції (бібліо­графій, рефератів, оглядів, аналіт. матеріалів, екс­прес-інформації). НБУВ спільно з Ін­ститутом про­блем реєстрації інформації НАНУ ведуть заг.-держ. електрон­ну базу рефератів вітчизн. наук. літ-ри і видають укр. рефератив. ж. «Джерело» в 3-х серіях (технічній, природничій, гуманітарній).

Неодмін­на частина Б. с. — збереже­н­ня бібліотеч. фондів. На першому плані тут екологія книго­сховищ, від якої залежить ступінь технол. захищеності фондів, технології консервації документів на різних матеріал. носіях, що дають змогу уповільнити процеси їх внутр. руйнува­н­ня, і ре­ставрації. З метою збереже­н­ня фондів від зношува­н­ня в процесі викори­ста­н­ня і фізичних втрат роз­роблені особливі правила користува­н­ня рукописами, старо­друками, рідкісними ви­да­н­нями. Вони планово ре­ставруються, пере­носяться на електрон­ні носії, здійснюється пере­хід на обслуговува­н­ня копіями оригіналів. Роз­почато Нац. реєстр памʼяток рукописної і книжкової культури. Найбільш важливі колекції від­несені до категорії нац. на­дба­н­ня. Їм створюються особливі умови для збереже­н­ня. Здійснюється довго­строкова заг.-держ. про­грама збереже­н­ня, консервації і ре­ставрації бібліотеч. фондів. Згідно з Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», бібліотеки, що є юрид. особами, не під­лягають приватизації. Також Законом забороняється вилуче­н­ня з бібліотеч. фондів документів за ідеологічними чи політ. ознаками.

Реалізація Б. с. неможлива без системи фахової освіти (див. Бібліотечна освіта).

Б. с. включає в себе комплекс про­блем управлі­н­ня і звʼязаного з ним фінанс. і матеріал.-тех. забезпече­н­ня. В Україні заг. методичне керівництво бібліотеками покладено на Міністерство культури і мистецтв. Інші мін-ва і ві­домства здійснюють керівництво мережею під­порядкованих їм б-к у ко­ординації з ним. Держ. управлі­н­ня Б. с. перед­бачає: формува­н­ня єдиної держ. політики в галузі Б. с.; роз­робле­н­ня і реалізацію держ. про­грам її роз­витку; створе­н­ня обʼ­єд­наної бібліотечно-інформ. системи; сприя­н­ня ко­ординації в комплектуван­ні і викори­стан­ні бібліотеч. фондів; організацію роз­робле­н­ня держ. бібліотеч. стандартів, ін­струкцій, положень та ін. норматив. документів; контроль за діяльністю б-к держ. і комунал. форм власності, збереже­н­ня ними бібліотеч. фонду України; під­готовле­н­ня, пере­підготовле­н­ня, під­вище­н­ня кваліфікації бібліотеч. кадрів; сприя­н­ня наук. дослідже­н­ням та інформ.-метод. забезпечен­ню в галузі Б. с. Громадськість бере участь в управлін­ні Б. с. шляхом створе­н­ня на­глядових і читацьких рад, т-в друзів б-к, благодій. і спонсор. допомогою б-кам. Управлі­н­ня конкретними бібліотеками здійснюють їх адміністрації на чолі з директором або адміністрацією власника (засновника), якщо бібліотека не є самост. юрид. особою. Осн. увага в даний період в управлін­ні конкретними бібліотеками звертається на пита­н­ня їх роз­витку стосовно потреб інформ. су­спільства, ринк. від­носин, під­вище­н­ня кваліфікації кадрів, впровадже­н­ня ін­новацій у бібліотечну практику, збагаче­н­ня і збереже­н­ня бібліотеч. фондів, роз­шире­н­ня бібліотеч. послуг, поліпше­н­ня ко­ординації діяльності з бібліотеками від­повід­них мереж і систем, роз­виток між­нар. спів­робітництва.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантує державний захист майнових прав б-к усіх форм власності.

У наш час значно роз­ширюється між­нар. спів­робітництво у галузі бібліотеч. справи. Провід­ні б-ки України є членами Між­нар. федерації бібліотеч. асоціацій та установ і беруть участь у виконан­ні її про­грам. Ряд укр. б-к входить до Бібліотеч. Асоціації Євразії. Б-ки академ. установ взаємодіють з від­повід­ними структурами Між­нар. асоціації академій наук (МААН). На базі НБУВ діє Рада директорів б-к та інформ. центрів академій наук — членів МААН. Укр. б-ки — активні учасники між­нар. книгооб­міну. НБУВ, напр., має понад 1100 партнерів по між­нар. книгооб­міну. Держ. медична — 34, технічна — 18, сільськогосподарська — 17. Заг.-держ. й університет. б-ки, як правило, мають договори про спів­працю зі спорідненими зарубіж. бібліотеками.

У 90-х рр. 20 ст. виникла й така форма між­нар. бібліотеч. спів­праці як «бібліотека в бібліотеці» — бібліотека однієї держави в б-ці іншої (або спеціалізовані фонди). У б-ках Львова, Чернівців, Харкова існують «ав­стрійські бібліотеки». У НБУВ — ав­стрійська й іранська, у б-ці Нац. університету «Києво-Могилянська академія» — американська. Провід­ні укр. б-ки сприяють формуван­ню україно­знавчих фондів нац. і академ. б-к зарубіж­жя. Між­нар. спів­робво б-к України роз­вивається, гол. чином, на основі дво­сторон­ніх між­бібліотеч. договорів. Важливого значе­н­ня при цьому надається виявлен­ню в зарубіж. б-ках і бібліо­граф. опису документів, що стосуються України.

Б. с. дотична до архівної, музейної, книговидавничої, книгорозпо­всюджувальної та інформ. справ. У б-ках є архівні і музейні екс­понати, а в архівах і музеях — бібліотечні фонди. Зав­да­н­ня полягає в тому, щоб б-ки, архіви і музеї сприяли один одному в освоєн­ні і введен­ні у сусп. обіг їх інформ. ресурсів. Б. с. повʼязана зі справами інформатизації насамперед тим, що більшість інформ. ресурсів зосереджена в б-ках і справжня інформатизація без б-к просто неможлива. Крім того, б-ки є традиц. центрами інформатизації, яка викликає активізацію інформ. функції б-к. Б-ки ви­ступають осн. замовниками книжкової, журнальної і, частково, газетної продукції. Вони являють собою й найважливішу ланку книгорозпо­всюдже­н­ня.

Сут­тєва складова Б. с. — законодавче забезпече­н­ня. Воно ви­значає статус б-к, правові та організаційні засади їх діяльності, спрямоване на реалізацію прав громадян на вільний до­ступ до інформації, знань, залуче­н­ня до цін­ностей нац. та світової культури, науки, освіти, що зберігаються в бібліотеч. фондах. В Україні бібліотечне законодавство складається із законів про основи законодавства про культуру, про б-ки і Б. с., про обовʼязковий примірник та ін. нормативно-правових актів, а також між­нар. договорів, які ратифіковані ВР України.

Синтезуючим елементом Б. с. є бібліотечна політика. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» ви­значає такі осн. напрями бібліотеч. політики: під­тримка Б. с. та її роз­виток шляхом гарантованого фінансува­н­ня б-к, пільгової податкової, кредитної та цінової політики; фінансува­н­ня створе­н­ня інформ. мереж і телекомунікаційних систем для інформ. обміну, входже­н­ня у світові глобальні компʼютерні мережі, обʼ­єд­на­н­ня та забезпече­н­ня до­ступності роз­поділених бібліотеч. ресурсів; стимулюва­н­ня взаємовикори­ста­н­ня бібліотеч. ресурсів через систему між­бібліотеч. абонемента, зведених каталогів, депозитаріїв, обмін­них бібліотеч. фондів, інтеграцію б-к у світовий інформ. про­стір; ко­ординація діяльності б-к усіх форм власності, регулюва­н­ня діяльності на основі кооперації б-к держ. і комунал. власності; забезпече­н­ня роз­витку бібліотеч. обслуговува­н­ня соціально незахищених верств населе­н­ня; роз­робка про­грам і стратегій роз­витку Б. с. та забезпече­н­ня їх цільового фінансува­н­ня; створе­н­ня умов для між­нар. бібліотеч. спів­робва.

Б. с. включає й наук. дослідже­н­ня процесів створе­н­ня, накопиче­н­ня, обробле­н­ня і викори­ста­н­ня інформації, роз­робле­н­ня стратегій бібліотеч. роз­витку, нових технологій бібліотеч. обслуговува­н­ня, консервації і ре­ставрації фондів, ви­вче­н­ня історії Б. с. в Україні і в світі, аналіз ефективності бібліотеч. мереж і систем, статусу, зав­дань і функцій б-к в контекс­ті соціокультурних змін, про­гнозува­н­ня роз­витку Б. с.

Завантажити статтю