Бібліотечна справа

Визначення і загальна характеристика

БІБЛІОТЕ́ЧНА СПРА́ВА  — галузь соціокультурної діяльності, що стосується всіх питань функціонування бібліотек. Вона включає бібліотечну політику, науку, освіту, практику, законодавче, фінансове, матеріал.-тех., організац., кадрове забезпечення. Первинною ланкою Б. с. є створення і розвиток б-к та їх мереж і систем. В Україні існує понад 40 тис. б-к, які об’єднані у мережах мін-в культури та мистецтв, освіти і науки, охорони здоров’я; АН (нац., пед., мед., аграрної), а також ін. відомств, профспілок, підприємств, установ і організацій. Розвивається мережа приват. б-к, які на даному етапі виконують функції домаш. б-к їх власників.

Стратег. завданням всієї Б. с. є створення і підтримка функціонування ефектив. бібліотеч. системи, яка б охоплювала всі верстви населення, поселення і регіони, і була надійною складовою інформаційної системи держави. Бібліотечна система України об’єднує всі види б-к, підсистеми яких виокремлюються за критеріями: змісту фондів (універсальні, міжгалузеві, галузеві); призначення (публічні; спеціальні — наук. установ, навч. закладів, підприємств, організацій, відомств; спеціалізовані (дит., юнац., для осіб з фіз. обмеженнями); за масштабом значення (заг.-держ., респ., обл., міські, районні, селищні, сільські). Об’єднання спец., спеціалізов. і загальнодоступних б-к можуть утворювати централізовані бібліотечні системи на чолі з головною (центр., базовою) б-кою. В Україні існують централізовані бібліотечні системи мін-в культури і мистецтв (гол. — Парламентська бібліотека України Національна), освіти і науки (базова — Бібліотека Київського національного університету ім. Т. Шевченка), охорони здоров’я (головна — Медична бібліотека Державна наукова), сільського господарства (головна — Сільськогосподарська бібліотека Центральна наукова), НАНУ (головна — Бібліотека України ім. В. Вернадського Національна).

Формування заг.-держ., розподіленого бібліотеками мереж і систем бібліотечно-інформ. ресурсу є одним з найперших завдань Б. с. Це передбачає накопичення в б-ках всіх видів документів (рукописних, друкованих, електронних), їх бібліотечно-бібліографічне, аналітико-синтетичне оброблення, підготовлення власної бібліотеч. продукції, інформ.-пошук. мов і систем. Одночасно через створення зведеного каталогу, комп’ютер. мереж відбувається інтеграція цих ресурсів та ресурсів внутр.-держ. мереж і систем між собою, з міжнар. бібліотеч. центрами, мережами і системами, а також інтеграція ресурсів б-к, архівів і музеїв, що веде до їх взаємного посилення, інтеграції бібліотеч. інформ. ресурсу і ресурсів різних позабібліотеч. інформ. служб.

В ідеалі в заг.-держ. інформ. бібліотеч. ресурсі мають бути всі друковані й електронні видання всіма мовами про все, що видано в Україні і що видано українцями за кордоном. Тобто постійним пріоритетом Б. с. є прагнення до збирання повноти видань, створених в Україні, і створених про Україну за кордоном. Крім того, формування заг. бібліотеч. ресурсу держави включає завдання системат. поповнення колекції найважливішої зарубіжної наук., худож., тех., технол., соціогуманітар. літ-ри. Кожна з б-к, їх мереж і систем вирішує це завдання відповідно до свого профілю, завдань і можливостей. В цілому інтегрований бібліотеч. ресурс повинен дати надійний інформ. супровід життєдіяльності всіх ланок суспільства. В цьому суть соц. покликання Б. с.

До Б. с. поряд з накопиченням ресурсу належить весь комплекс підготовки його до використання — інвентаризація, класифікація, каталогізація документів, а значить створення стандартів бібліогр. опису, систем бібліотечно-бібліогр. класифікації, всіх видів карткових і електрон. каталогів, довідк.-пошук. апарату, різного роду бібліогр. покажчиків, ведення поточ. і ретроспектив. бібліографії. На даному етапі основні зусилля бібліотекарів тут концентруються на розробленні нац. стандарту бібліогр. опису всіх видів документів, сумісного з міжнар. стандартами, оновленні бібліотечно-бібліогр. класифікації, створенні зведеного електрон. каталогу провідних б-к держави, повної нац. бібліографії, представленні вітчизн. бібліогр. ресурсів в Інтернеті. Ці питання вирішуються спільними зусиллями НБУВ, Нац. парламент. б-ки України, держ. наук.-тех., мед., с.-г., пед. б-к, ЛНБ, Одес. держ. наук. б-ки ім. М. Горького, Харків. наук. б-ки ім. В. Короленка, ін. б-к, Книжк. палати України. Ведеться поточна бібліографія книжкових видань, газетних і журнальних статей. Вперше підготовлено і видано репертуар україномов. книжки з часу її появи до початку держ. бібліографії (1923). Заг.-держ., обл. універсальні та університет. б-ки мають електронні каталоги нових надходжень.

Практичною демонстрацією Б. с. завжди було безпосереднє бібліотечне обслуговування користувачів, забезпечення вільного доступу до джерел інформації, впровадження нових технологій, підвищення якості, збагачення форм і методів. Це реалізується шляхом організації читальних, каталожних, комп’ютерних, аудіовідеозалів у приміщеннях б-к, бібліотеч., міжбібліотеч., міжнар. абонементу, надання онлайнового доступу до Інтернет-ресурсів. До традиц. обслуговування документом (книжкою, журналом, газетою, рукописом) нині все більше додається обслуговування електрон. базами і банками даних і знань, реферативною, довідковою, інформ.-аналіт. продукцією. Провідні б-ки України розвивають інформ.-аналіт., консультац. служби, розширюють підготовку вторинної інформ. продукції (бібліографій, рефератів, оглядів, аналіт. матеріалів, експрес-інформації). НБУВ спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАНУ ведуть заг.-держ. електронну базу рефератів вітчизн. наук. літ-ри і видають укр. рефератив. ж. «Джерело» в 3-х серіях (технічній, природничій, гуманітарній).

Неодмінна частина Б. с. — збереження бібліотеч. фондів. На першому плані тут екологія книгосховищ, від якої залежить ступінь технол. захищеності фондів, технології консервації документів на різних матеріал. носіях, що дають змогу уповільнити процеси їх внутр. руйнування, і реставрації. З метою збереження фондів від зношування в процесі використання і фізичних втрат розроблені особливі правила користування рукописами, стародруками, рідкісними виданнями. Вони планово реставруються, переносяться на електронні носії, здійснюється перехід на обслуговування копіями оригіналів. Розпочато Нац. реєстр пам’яток рукописної і книжкової культури. Найбільш важливі колекції віднесені до категорії нац. надбання. Їм створюються особливі умови для збереження. Здійснюється довгострокова заг.-держ. програма збереження, консервації і реставрації бібліотеч. фондів. Згідно з Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», бібліотеки, що є юрид. особами, не підлягають приватизації. Також Законом забороняється вилучення з бібліотеч. фондів документів за ідеологічними чи політ. ознаками.

Реалізація Б. с. неможлива без системи фахової освіти (див. Бібліотечна освіта).

Б. с. включає в себе комплекс проблем управління і зв’язаного з ним фінанс. і матеріал.-тех. забезпечення. В Україні заг. методичне керівництво бібліотеками покладено на Міністерство культури і мистецтв. Інші мін-ва і відомства здійснюють керівництво мережею підпорядкованих їм б-к у координації з ним. Держ. управління Б. с. передбачає: формування єдиної держ. політики в галузі Б. с.; розроблення і реалізацію держ. програм її розвитку; створення об’єднаної бібліотечно-інформ. системи; сприяння координації в комплектуванні і використанні бібліотеч. фондів; організацію розроблення держ. бібліотеч. стандартів, інструкцій, положень та ін. норматив. документів; контроль за діяльністю б-к держ. і комунал. форм власності, збереження ними бібліотеч. фонду України; підготовлення, перепідготовлення, підвищення кваліфікації бібліотеч. кадрів; сприяння наук. дослідженням та інформ.-метод. забезпеченню в галузі Б. с. Громадськість бере участь в управлінні Б. с. шляхом створення наглядових і читацьких рад, т-в друзів б-к, благодій. і спонсор. допомогою б-кам. Управління конкретними бібліотеками здійснюють їх адміністрації на чолі з директором або адміністрацією власника (засновника), якщо бібліотека не є самост. юрид. особою. Осн. увага в даний період в управлінні конкретними бібліотеками звертається на питання їх розвитку стосовно потреб інформ. суспільства, ринк. відносин, підвищення кваліфікації кадрів, впровадження інновацій у бібліотечну практику, збагачення і збереження бібліотеч. фондів, розширення бібліотеч. послуг, поліпшення координації діяльності з бібліотеками відповідних мереж і систем, розвиток міжнар. співробітництва.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантує державний захист майнових прав б-к усіх форм власності.

У наш час значно розширюється міжнар. співробітництво у галузі бібліотеч. справи. Провідні б-ки України є членами Міжнар. федерації бібліотеч. асоціацій та установ і беруть участь у виконанні її програм. Ряд укр. б-к входить до Бібліотеч. Асоціації Євразії. Б-ки академ. установ взаємодіють з відповідними структурами Міжнар. асоціації академій наук (МААН). На базі НБУВ діє Рада директорів б-к та інформ. центрів академій наук — членів МААН. Укр. б-ки — активні учасники міжнар. книгообміну. НБУВ, напр., має понад 1100 партнерів по міжнар. книгообміну. Держ. медична — 34, технічна — 18, сільськогосподарська — 17. Заг.-держ. й університет. б-ки, як правило, мають договори про співпрацю зі спорідненими зарубіж. бібліотеками.

У 90-х рр. 20 ст. виникла й така форма міжнар. бібліотеч. співпраці як «бібліотека в бібліотеці» — бібліотека однієї держави в б-ці іншої (або спеціалізовані фонди). У б-ках Львова, Чернівців, Харкова існують «австрійські бібліотеки». У НБУВ — австрійська й іранська, у б-ці Нац. університету «Києво-Могилянська академія» — американська. Провідні укр. б-ки сприяють формуванню українознавчих фондів нац. і академ. б-к зарубіжжя. Міжнар. співробво б-к України розвивається, гол. чином, на основі двосторонніх міжбібліотеч. договорів. Важливого значення при цьому надається виявленню в зарубіж. б-ках і бібліограф. опису документів, що стосуються України.

Б. с. дотична до архівної, музейної, книговидавничої, книгорозповсюджувальної та інформ. справ. У б-ках є архівні і музейні експонати, а в архівах і музеях — бібліотечні фонди. Завдання полягає в тому, щоб б-ки, архіви і музеї сприяли один одному в освоєнні і введенні у сусп. обіг їх інформ. ресурсів. Б. с. пов’язана зі справами інформатизації насамперед тим, що більшість інформ. ресурсів зосереджена в б-ках і справжня інформатизація без б-к просто неможлива. Крім того, б-ки є традиц. центрами інформатизації, яка викликає активізацію інформ. функції б-к. Б-ки виступають осн. замовниками книжкової, журнальної і, частково, газетної продукції. Вони являють собою й найважливішу ланку книгорозповсюдження.

Суттєва складова Б. с. — законодавче забезпечення. Воно визначає статус б-к, правові та організаційні засади їх діяльності, спрямоване на реалізацію прав громадян на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей нац. та світової культури, науки, освіти, що зберігаються в бібліотеч. фондах. В Україні бібліотечне законодавство складається із законів про основи законодавства про культуру, про б-ки і Б. с., про обов’язковий примірник та ін. нормативно-правових актів, а також міжнар. договорів, які ратифіковані ВР України.

Синтезуючим елементом Б. с. є бібліотечна політика. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначає такі осн. напрями бібліотеч. політики: підтримка Б. с. та її розвиток шляхом гарантованого фінансування б-к, пільгової податкової, кредитної та цінової політики; фінансування створення інформ. мереж і телекомунікаційних систем для інформ. обміну, входження у світові глобальні комп’ютерні мережі, об’єднання та забезпечення доступності розподілених бібліотеч. ресурсів; стимулювання взаємовикористання бібліотеч. ресурсів через систему міжбібліотеч. абонемента, зведених каталогів, депозитаріїв, обмінних бібліотеч. фондів, інтеграцію б-к у світовий інформ. простір; координація діяльності б-к усіх форм власності, регулювання діяльності на основі кооперації б-к держ. і комунал. власності; забезпечення розвитку бібліотеч. обслуговування соціально незахищених верств населення; розробка програм і стратегій розвитку Б. с. та забезпечення їх цільового фінансування; створення умов для міжнар. бібліотеч. співробва.

Б. с. включає й наук. дослідження процесів створення, накопичення, оброблення і використання інформації, розроблення стратегій бібліотеч. розвитку, нових технологій бібліотеч. обслуговування, консервації і реставрації фондів, вивчення історії Б. с. в Україні і в світі, аналіз ефективності бібліотеч. мереж і систем, статусу, завдань і функцій б-к в контексті соціокультурних змін, прогнозування розвитку Б. с.

Завантажити статтю