БІ́ГУС Петро (02. 02. 1882, с. Великі Бірки, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 25. 10. 1966, Торонто) — громадський та культурний діяч. Закін. Терноп. учител. семінарію. 1901–03 учителював, за пошире­н­ня нац.-патріот. ідей серед учнів пере­слідувався польс. шовіністами. Згодом був дир. Під­городян. школи на Рогатинщині (нині Івано-Фр. обл.); заснував повітовий учител. хор і драм. гурток, організовував просвітн. осередки, читальні, позичк. каси. З поч. 1-ї світової війни мобіліз. до австр. війська. Після Листопадового чину — в лавах УГА, при­знач. хорунжим комен­дантом у Бережанах; воював проти польс. армії генерала Ю. Гал­лера, брав участь у боях в Центр. Україні. Бл. року від­був у польс. полоні. Повернувся до вчителюва­н­ня, 1922 у Рогатині від­новив діяльність хору «Боян», боровся за від­новле­н­ня товариства «Просвіта». Один із перших організував кооп. рух у повіті, заснував касу «Райфазенку». Пере­їхавши 1924 до с. Черче (нині Рогатин. р-ну), очолив школу та від­новив діяльність «Просвіти», сприяв організації купелевої спілки та санаторію «Мінеральний живець Черче», де був заст. дир. Під­тримував тісні звʼязки з УВО та ОУН. 1940 заарешт. НКВС. 1941 — чл. повітової управи в проголошеній Я. Стецьком Укр. державі, згодом очолював Укр. допомоговий комітет на Рогатинщині, зав­да­н­ням якого була оборона селян перед нім. владою у справі здачі контингенту. Ви­їхав до Німеч­чини, 1949 — до Канади, де був секр. Укр. канад. легіону та Кредитової спілки.