Кох Ганс

Визначення і загальна характеристика

КОХ Ганс (Koch Hans; 07. 07. 1894, с. Зимна Вода, нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. — 09. 04. 1959, м. Мюнхен, Німеч­чина) — німецький історик, військово-полі­тичний діяч. Дійсний член НТШ (1948). Закін. 2-у гімназію у Львові (1912), Віден. університет (1924). Під час 1-ї світової вій­ни служив у австро-угор. армії (у 35-му Галиц. стрілец. полку), 1918–20 — на штаб. посадах в УГА. Від 1920 мешкав у Відні, ви­вчав історію Сх. Церков, сх.-словʼян. народів, зокрема украї­нців. 1929 габілітувався на теол. факультеті Віден. університету з історії Церкви та церк. мистецтва Сх. Європи. Був проф. Кеніґсбер. (від 1934), Брес­лав. (нині м. Вроцлав, Польща, від 1937), Віден. (від 1940) університетів, ректором Ін­ституту з ви­вче­н­ня Сх. Європи в Бреслау (від 1937). У 1939 мобілізов. до нім. армії. Слу­жив у адміністрації Г. Франка в Ген. губернії (1939–40), радником губернатора дистрикту «Галичина» О. Вехтера (Львів, 1941–44). Причетний до формува­н­ня з українців баталь­йонів «Ролянд» і «Нахтіґаль» (див. також Дружи­ни українських націоналістів), 1939–40 входив до складу нім. репатріац. комісії у Львові з пере­селе­н­ня німців на Захід. 1941–43 спів­­працював з абвером (нім. військ. роз­відкою і контр­розвід­кою). Був присутній на зборах після проголоше­н­ня Акта від­новле­н­ня Української Держави у Львові. У вересні 1941 за дору­чен­ням абверу допитував у Бер­ліні С. Бандеру, Я. Стецька, В. Ста­хіва і вимагав від­кликати цей акт. Від 1952 — директор Ін­ституту Сх. Європи, від 1954 — проректор Вищої школи політ. наук (обидва — Мюн­хен). Гол. консультант канцлера ФРН К. Аденауера у ході візиту до Москви. Голова (від 1952), по­чес. голова (від 1954) Укр.-нім. товариства. Автор істор. праць «Die or­tho­dox-autokephale Kirche der Ukraine» («Православна автоке­фальна Церква в Україні», 1927), «Staat und Kirche in der Sovjet­u­nion» («Держава і Церква в Ра­дянському Союзі», 1930), «By­zanz, Ochrid und Kiev 987–1037» («Візантія, Охрид та Київ 987–1037», 1938), «Ukraine und Protes­tantismus» («Україна і проте­стан­тизм», 1954), «Ден­ник Начальної Команди Галицької Армії» (1974) та ін. Упорядкував антологію укр. поезії «Die ukrainische Lyrik. 1840–1940» («Українська лірика. 1840–1940», Вісбаден, 1955), в яку уві­й­шли пере­клади поет. творів по­над 50-ти укр. письмен­ників — від І. Котляревського до поетів 1920–40-х рр. в еміграції (Є. Ма­ланюк, Я. Дригинич, М. Чирський та ін.). Пере­клади кожного з поетів су­проводять ґрунтовна біогр. довід­ка та коментарі-примітки з багатим джерел. апа­ратом. Найбільшим числом по­езій (27) пред­ставлений Т. Шев­ченко. У перед­мові за­значено, що пере­клади виконано вільним стилем. Довільними є і заголовки віршів, але для орієнтації К. наводить укр. транс­крип­цію першого рядка кожного з них. У вступ. слові до пере­кладів окреслено осн. етапи еволюції Т. Шевченка від ран­ніх ро­мант. творів до нац.-визв. тема­тики.

Літ.: D. Franz. Zur antisovjetischen Tätigkeit Proffessor Hans Kochs in der Ukraine im ersten und zweiten Weltkri­eg // Zur Ukraine — Politik des deutschen Imperialismus. Jena, 1969; Косик В. Укра­їна і Німеч­чина у Другій світовій вій­ні. Париж; Нью-Йорк; Л., 1993.

В. М. Косик

Завантажити статтю