АКТ ВІД­НО́ВЛЕ­Н­НЯ УКРАЇ́НСЬКОЇ ДЕРЖА́ВИ — політичний документ, прийнятий 30 червня 1941 на зі­бран­ні близько сотні українських діячів у щойно окупованому німецькими військами Львові. Ініціатором ви­ступило керівництво ОУН(б). У документі говорилося, що волею українського народу ОУН під проводом С. Бандери проголошує від­новле­н­ня Української держави, що сформувалася після Акта Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919. Збори не ви­знали екзильний уряд УНР на чолі з А. Лівицьким, вважаючи, що Варшавським пактом 20 квітня 1920 він зрікся західноукраїнських земель. У документі перед­бачалося продовжити боротьбу проти російської окупації України, зокрема шляхом спів­праці з націонал-соціалістичною Німеч­чиною. Було пові­домлено, що С. Бандера при­значив Я. Стецька першим головою уряду — Українського державного правлі­н­ня. На початку липня члени уряду отримали номінаційні грамоти. Однак роз­почати роботу не вдалося, бо німецька окупаційна влада ліквідувала проголошену Українську державу й заборонила діяльність Українського державного правлі­н­ня. 5 липня 1941 гітлерівці заарештували в Кракові С. Бандеру, 9 липня у Львові — Я. Стецька; члени уряду потрапили до концтаборів. У Львові на будинку «Просвіти» на честь 50-ї річниці прийня­т­тя Акта встановлено меморіальну дошку.