Білан Петро Ілліч
Визначення і загальна характеристика
БІЛА́Н Петро Ілліч (21. 07. 1921, с. Новомиколаївка, нині смт Запоріз. обл. — 22. 09. 1996, Київ) — живописець. Чоловік Н. Макарової та батько Г. Білан. Заслужений художник УРСР (1985). Член СХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. худож. училище (1940; майстерня Д. Крайнєва), Ленінгр. пром.-худож. училище (1949; викл. О. Кантер), Київ. худож. інститут (1955; майстерня С. Григорʼєва). Працював гол. художником живопис. цеху Київ. комбінату творчо-вироб. обʼєдн. «Художник» (1972–74). Від 1955 брав участь у респ., всесоюз. та зарубіж. виставках. Працював у жанрі станкового живопису. Автор портретів, пейзажів, темат. картин. Творам Б. притаманні ліричність і глибокий психологізм. Його роботи віддзеркалюють постійне захоплення митця красою природи та людини, позначені повагою до люд. гідності. Картини зберігаються в Херсон., Житомир. краєзнав. музеях, Київ. музеї ім. Т. Шевченка, Донец. ХМ, НМІ.
Тв.: «До сина» (1955), «Портрет письменника П. Панча» (1961), «Арешт Т. Шевченка» (1964), «Допит» (1968), «Посівна» (1971), «Рік 1943» (1975), «У світле майбутнє» (1977), «Луг цвіте» (1994), «Річка Снов» (1995).
В. М. Прядко
Додаткові відомості
- Основні твори
- «До сина» (1955), «Портрет письменника П. Панча» (1961), «Арешт Т. Шевченка» (1964), «Допит» (1968), «Посівна» (1971), «Рік 1943» (1975), «У світле майбутнє» (1977), «Луг цвіте» (1994), «Річка Снов» (1995).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
