Білан Петро Ілліч
БІЛА́Н Петро Ілліч (21. 07. 1921, с. Новомиколаївка, нині смт Запоріз. обл. — 22. 09. 1996, Київ) — живописець. Чоловік Н. Макарової та батько Г. Білан. Заслужений художник УРСР (1985). Член СХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. худож. училище (1940; майстерня Д. Крайнєва), Ленінгр. пром.-худож. училище (1949; викл. О. Кантер), Київ. худож. інститут (1955; майстерня С. Григор’єва). Працював гол. художником живопис. цеху Київ. комбінату творчо-вироб. об’єдн. «Художник» (1972–74). Від 1955 брав участь у респ., всесоюз. та зарубіж. виставках. Працював у жанрі станкового живопису. Автор портретів, пейзажів, темат. картин. Творам Б. притаманні ліричність і глибокий психологізм. Його роботи віддзеркалюють постійне захоплення митця красою природи та людини, позначені повагою до люд. гідності. Картини зберігаються в Херсон., Житомир. краєзнав. музеях, Київ. музеї ім. Т. Шевченка, Донец. ХМ, НМІ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «До сина» (1955), «Портрет письменника П. Панча» (1961), «Арешт Т. Шевченка» (1964), «Допит» (1968), «Посівна» (1971), «Рік 1943» (1975), «У світле майбутнє» (1977), «Луг цвіте» (1994), «Річка Снов» (1995).
Людина 
