Білик Анатолій Петрович

Визначення і загальна характеристика

БІ́ЛИК Анатолій Петрович (20. 11. 1928, с. Крамарка Катеринослав. губ., нині Магдалинів. р-ну Дні­проп. обл. — 06. 05. 2015, м. Караґанда, Казах­стан) — скульптор. Член СХ Казах­стану (1962). Заслужений діяч мистецтв Казах. РСР. Закін. Дні­проп. художнє училище (1950; викл. О. Жирадков). Працював у Дні­проп. товаристві «Художник» (1951–56). Від 1956 жив і працював у Казах­стані. Голова Караґандин. організації СХ Казах. РСР (1972–76). Учасник ви­ставок від 1952. Спів­автор памʼятників отаманові І. Сірку (1955), Герою Рад. Союзу, льотчикові Н. Абдирову (Караґанда, 1958), партизанці З. Космодемʼянській (1962); автор памʼятника поетові С. Сейфул­ліну (1964), композицій «Перший успіх» (1958), «Чабан з ягням» (1959; Музей сучас. мистецтва, Астана), монумента «Шахтарська слава» (1974), порт­рета першоцілин­ника В. Рагузова (1979; Музей сучас. мистецтва, Астана), «Т. Г. Шевченко» (1984), порт­рета геолога Ч. Валіханова (1985), памʼятника нім. художнику Г. Фоґелеру (1999). Мистецтво Б. цілісне, врівноважене; у ньому простежується намага­н­ня під­креслити людську індивідуальність, роз­крити характерні риси конкрет. людини.

Літ.: Мир глазами художника. А. Билык: Каталог. Москва, 1989; Карпенко В. Білик, якого знав Брежнєв і полюбили німці // Українці в Казах­стані. К., 2000.

В. П. Карпенко, С. Ф. Пазенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю