Жирадков Олексій Іванович
ЖИРА́ДКОВ Олексій Іванович (14(27). 02. 1901, с. Телєгіно, нині Пензен. обл., РФ — 30. 04. 1992, Дніпропетровськ) — скульптор. Батько Ю. Жирадкова. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1972). Державні нагороди. Член СХУ (1945). Закін. Всерос. АМ у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1936; викл. І. Горюшкін-Сорокопудов). Працював викл. Дніпроп. худож. училища (1936–41, 1946–58). Учасник всесоюз. (від 1933), обл. (від 1939) та респ. (від 1947) мистецьких виставок. Основні галузі — станк. і монум. скульптура. Гол. тенденція у станк. скульптурі — увага до індивідуальності, ретел. пророблення деталей; у монум. пластиці — узагальненість форм, виразність руху, силуету. Роботи зберігаються у Дніпроп. худож. та істор. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Партизани» (1933), «Прикордонник», «Іспанська дружинниця» (обидва — 1936), «Доярка» (1938), «Регулювальниця» (1947), «Художник М. Панін» (1949), «Чабан» (1957), «Пісня» (1964), «Герой Радянського Союзу М. Байда» (1965), «Металурги» (1970, співавт.), «Перша проба» (1974), «Марина» (1975), «Доменщики» (1976); пам’ятники — полеглим під час 2-ї світової війни льотчикам «Крило літака» (Дніпропетровськ, 1967), матросу Железнякову (м. П’ятихатки Дніпроп. обл., 1971; обидва — співавт.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 