Балик Іван-Борис
БА́ЛИК Іван-Борис (23. 09. 1913, с. Гадинківці, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. — 29. 06. 1989, м. Ряшів, похов. у Варшаві) — історик Церкви. Доктор філософії (1951). Чернець Чину св. Василя Великого (від 1929). Навч. у Духов. семінарії отців Василіян у Лаврові (1931–32) і Добромилі (1933–35); вивчав історію Церкви в Академії катол. теології (1946–51). Був священиком у Перемишлі (1940–42 і 1962–68), с. Улашківці (1942–43), Бучачі (1943–44), Варшаві (1945–61), Ярославі (1971–89). Досліджував історію Укр. Церкви від часів князя Володимира Великого до сучасної історії УКЦ у Польщі (рукопис), а також Перемишл. єпархії 17–18 ст.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Duo documenta, adres gestas Josephi Velamin Rutski, metropolitae kioviensis spectantia, primo eduntur // Collectanea theologica. Warszawa, 1959; Інокентій Іван Винницький, єпископ Перемиський, Самбірський, Сяніцький (1680–1700) // Зап. Чину св. Василя Великого. Рим, 1978. Сер. 2, секція 1; До питання про початки християнства та єпископства в Перемишлі в ІХ–Х ст. // Там само. 1979. Т. 10(16); «Промова послів» Перемищини в 1691 р. // Intrepido Pastori: Наук. зб. Укр. катол. університету. Рим, 1984. Т. 62; Відібрання від Русинів катедральної церкви в Перемишлі в 1412 р. // Богословія. Рим, 1985. Т. 49; Християнські риси князя Володимира Великого // Зб. пр. ювілей. конгресу. Мюнхен, 1988–89.