ГО́ЛУБЄВ Степан Тимофі­йович (24. 10 (05. 11). 1848, с. Ардатов Пензен. губ., Росія — 08. 11. 1920, Київ, похов. у Видубиц. монастирі) — історик Церкви, архео­граф. Батько Єрмогена. Член-кореспондент РАН (1908). Закін. Київ. духовну академію (1874), де від­тоді викладав історію західноруської (укр.) правосл. Церкви; водночас від 1885 читав курс лекцій з історії Церкви в Університеті св. Володимира у Києві. 1910 звільнений зі штату академії за вислугою літ, однак читав лекції з історії рос. церк. роз­колу як позаштат. проф. На основі критич. аналізу текс­тів у праці «Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: опыт исторического ис­следования» (т. 1, К., 1883; т. 2, К., 1898) роз­глянув стан правосл. Церкви на укр. та білорус. землях після проголоше­н­ня унії 1596, діяльність митрополита, його реформи церк. і культ.-осв. життя, коло сподвижників і послідовників. Значну частину дослідже­н­ня складають публікації документів з історії Церкви — грамоти церк. ієрархів, королів. привілеї, заповіти, дарчі, листи, літ. памʼятки тощо. Наук. діяльність Г. була високо оцінена: за 1-й т. Рада академії надала йому ступінь магістра (1883), за 2-й — д-ра (1899) церк. історії. Вчений досліджував також широке коло про­блем, повʼязаних з добою Петра Могили — заснува­н­ня Брат. школи як предтечі Києво-Могилян. колегіуму, книго­друкува­н­ня, церк.-істор. памʼятки Києва. Свої роз­відки публікував у «Трудах Киевской духовной академії», «Киевской старине», «Киевских епархиальних ведомостях», «Православном обозрении». Був чл. багатьох наук. т-в, зокрема Київ. церк.-археол. і Нестора-літописця. Спів­працював з Київ. Археогр. комісією (чл.-спів­роб. якої став у 1893), зокрема під­готував до ви­да­н­ня три томи «Архива Юго-Западной Рос­сии» (т. 7, 1887; т. 9, 1893; т. 8, 1914), де були опубліковані памʼятки укр. полеміч. письменства кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. Також під­готував до ви­да­н­ня «Синопсис» та «Хроніку» Ф. Сафоновича. Мав велику власну бібліотеку, на яку Тимчас. комітет для заснува­н­ня нац. б-ки Укр. держави у березні 1919 дав охорон­не посвідче­н­ня, вказуючи, що веде пере­говори про її при­дба­н­ня. Бібліотека була при­дбана, але не залишилася цілісним зі­бра­н­ням — книги її роз­порошені у фондах НБУВ.