Бальнеологія
БАЛЬНЕОЛО́ГІЯ (від лат. balneum — лазня, купання і …логія) — розділ курортології, що вивчає походження й фізико-хімічні властивості лікувальних мінеральних вод і грязей, їхній вплив на організм при різних захворюваннях, опрацьовує показання до їх застосування з лікувально-профілактичною метою. Б. розвивається на основі комплексу досліджень у галузі гідрогеології, фіз. та біол. хімії, біології, фізіології, гігієни, клін. дисциплін. Перші згадки про лікув. і профілакт. застосування мінерал. вод (морські ванни й купання, сірчані ванни тощо) зустрічаються в працях Геродота, Гіппократа, Парацельса та ін. Б. як наука з’явилася у 18 ст. в Німеччині. Поступово закладалися основи бальнеотерапії — методу профілактики, лікування й відновлення порушених функцій організму за допомогою природ. та штучно виготовлених мінерал. вод, лікув. грязей на курортах і в позакурортних лікув. профілакт. установах.
Мінерал. води можуть застосовуватися як внутрішньо, так і зовнішньо. Їх використовують для пиття, промивання шлунк.-кишк. тракту, дуоденального дренажу, мікроклізм, інгаляцій, а також для заг. та місц. ванн. Мінерал. води позитивно впливають на секреторну та моторну функції органів травлення (залежно від хім. складу води, її температури, дози, часу дії), а також, залежно від хім. складу, — на обмінні процеси в організмі, стан кровотворення, функцію нерв. системи, ендокрин. залоз, активність заг. процесів. Залежно від хім. складу природ. мінерал. вод України виокремлюють такі їх види: води без специф. компонентів і властивостей, лікув. значення яких зумовлене їхнім іонним складом і ступенем мінералізації (курорти в містах Миргород Полтав. обл., Моршин Стрий. р-ну Львів. обл., Євпаторія, Саки, Феодосія у АР Крим та с. Куяльник Котов. р-ну Одес. обл.); води вуглекислі (переважно на Закарпатті); сульфідні (переважно на Прикарпатті); залізисті, арсенові, поліметалеві (м. Слов’яногірськ Донец. обл., с. Шаян Хуст. р-ну Закарп. обл.); бромні, йодобромні, йодні (м. Бердянськ Запоріз. обл., смт Сатанів Городоцент р-ну Хмельн. обл., м. Новомосковськ Дніпроп. обл.); радіоактивні (м. Хмільник Вінн. обл.); крем’янисті (санаторії побл. Харкова); з підвищеним вмістом орган. речовин (м. Трускавець Львів. обл.; смт Сатанів Городоцент р-ну Хмельн. обл.).
Лікув. грязі сформувалися під впливом геол., клімат., гідрогеол., біол., фіз.-хім. та ін. природ. чинників. До їхнього складу входять різні орган. та неорган. сполуки, мікроелементи, гази, біологічно активні сполуки, мікрофлора тощо. Застосування лікув. грязей передбачає їхню теплову, мех. та хім. дію на організм, що реалізується у вигляді заг. і місц. грязьових аплікацій і компресів, а також через уведення грязьових тампонів у пряму кишку, піхву. Практикують поєднання грязе- та електролікування (гальвано-, індуктогрязелікування). Шляхом відтиснення, фільтрації та центрифугування грязі виготовляють препарати («Пелоїдин», «Гулізоль» та ін.), які застосовують для компресів, зрошувань, полоскань методом електрофорезу. Внаслідок дії на організм лікув. вод та грязей виникає бальнеореакція, яка може бути фізіологічною, патологічною, а також такою, що призводить до виснаження захис. механізмів організму (реакція загострення). Питання Б. вивчають в Укр. НДІ мед. реабілітації та курортології, на каф. фізіотерапії установ післядиплом. мед. освіти, де й готують кадри фізіотерапевтів (зокрема бальнеологів).
Рекомендована література
- Квінт Л. Вегетативна нервова система та сірководневі бальнеопроцедури // Укр. мед. архів. Х., 1927. Т. 1, зошит 1;
- Пиріг Л. А., Величковський П. Й. Лікування на Моршинському курорті. К., 1969;
- Завадяк М. И., Гергель В. И. Рождена вулканами — «Поляна квасова». Уж., 1996;
- Гольденберг Н. Я. Курорт Хмельник. К., 1996;
- Здравницы профсоюзов Украины. К., 1997.
Завантажити статтю
