БАЛЬНЕОЛО́ГІЯ (від лат. balneum — лазня, купа­н­ня і …логія) — роз­діл курортології, що ви­вчає походже­н­ня й фізико-хімічні властивості лікувальних мінеральних вод і грязей, їхній вплив на організм при різних захворюва­н­нях, опрацьовує показа­н­ня до їх за­стосува­н­ня з лікувально-профілактичною метою. Б. роз­вивається на основі комплексу досліджень у галузі гідрогеології, фіз. та біол. хімії, біо­логії, фізіології, гігієни, клін. дисциплін. Перші згадки про лікув. і профілакт. за­стосува­н­ня мінерал. вод (морські ванни й купа­н­ня, сірчані ванни тощо) зу­стрічаються в працях Геродота, Гіп­пократа, Парацельса та ін. Б. як наука зʼявилася у 18 ст. в Німеч­чині. По­ступово закладалися основи бальнеотерапії — методу профілактики, лікува­н­ня й від­новле­н­ня порушених функцій організму за допомогою природ. та штучно виготовлених мінерал. вод, лікув. грязей на курортах і в позакурортних лікув. профілакт. установах.

Мінерал. води можуть за­стосовуватися як внутрішньо, так і зовнішньо. Їх використовують для пиття, промива­н­ня шлунк.-кишк. тракту, дуоденального дренажу, мікроклізм, інгаляцій, а також для заг. та місц. ванн. Мінерал. води позитивно впливають на секреторну та моторну функції органів травле­н­ня (залежно від хім. складу води, її температури, дози, часу дії), а також, залежно від хім. складу, — на обмін­ні процеси в організмі, стан кровотворе­н­ня, функцію нерв. системи, ендокрин. залоз, активність заг. процесів. Залежно від хім. складу природ. мінерал. вод України ви­окремлюють такі їх види: води без специф. компонентів і властивостей, лікув. значе­н­ня яких зумовлене їхнім іон­ним складом і ступенем мінералізації (курорти в містах Миргород Полтав. обл., Моршин Стрий. р-ну Львів. обл., Євпаторія, Саки, Феодосія у АР Крим та с. Куяльник Котов. р-ну Одес. обл.); води вуглекислі (пере­важно на Закарпат­ті); сульфідні (пере­важно на Прикарпат­ті); залізисті, арсенові, поліметалеві (м. Словʼяногірськ Донец. обл., с. Шаян Хуст. р-ну Закарп. обл.); бромні, йодобромні, йодні (м. Бердянськ Запоріз. обл., смт Сатанів Городоцького р-ну Хмельн. обл., м. Новомосковськ Дні­проп. обл.); радіо­активні (м. Хмільник Вінн. обл.); кремʼянисті (санаторії побл. Харкова); з під­вищеним вмістом орган. речовин (м. Трускавець Львів. обл.; смт Сатанів Городоцького р-ну Хмельн. обл.).

Лікув. грязі сформувалися під впливом геол., клімат., гідрогеол., біол., фіз.-хім. та ін. природ. чин­ників. До їхнього складу входять різні орган. та неорган. сполуки, мікро­елементи, гази, біо­логічно активні сполуки, мікрофлора тощо. За­стосува­н­ня лікув. грязей перед­бачає їхню теплову, мех. та хім. дію на організм, що реалізується у ви­гляді заг. і місц. грязьових аплікацій і ком­пресів, а також через уведе­н­ня грязьових тампонів у пряму кишку, піхву. Практикують по­єд­на­н­ня грязе- та електролікува­н­ня (гальвано-, індуктогрязелікува­н­ня). Шляхом від­тисне­н­ня, фільтрації та центрифугува­н­ня грязі виготовляють препарати («Пелоїдин», «Гулізоль» та ін.), які за­стосовують для ком­пресів, зрошувань, полоскань методом електрофорезу. Внаслідок дії на організм лікув. вод та грязей виникає бальнеореакція, яка може бути фізіологічною, патологічною, а також такою, що призводить до виснаже­н­ня захис. механізмів організму (реакція загостре­н­ня). Пита­н­ня Б. ви­вчають в Укр. НДІ мед. реабілітації та курортології, на каф. фізіотерапії установ післядиплом. мед. освіти, де й готують кадри фізіотерапевтів (зокрема бальнеологів).