КОХА́ВИНСЬКИЙ МОНАСТИ́Р СВЯТО́ГО ГЕ́РАРДА УГКЦ Заснува­н­ня монастиря повʼя­зане із появою 1646 в лісі у с. Ко­хавина (нині у складі смт Гніздичів Жидачівського ра­йону Львівської обл.) ікони Матері Божої. 1680 на тому місці зведено капличку, від 1747 нею опікувалися кармеліти (тоді ж по­став монастир). 1755 львівський архі­єпис­коп М.-І. Вижиць­кий на під­ставі свідчень і заключного акта спеціально створеної церковної ко­місії проголосив ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною, в обряді пере­несе­н­ня ікони з каплички до деревʼяного костелу взяли участь католики латинського, візантійського і вірменського обрядів. 1775 Ко­хавина офіційно проголошена від­пустовим місцем. Від кінця 18 ст. культ Матері Божої Кохавинської по­ступово занепадав, 1780 ліквідовано монастир кармелітів. Його від­родже­н­ня роз­почалося у середині 19 ст. 1894 побудовано камʼяний костел Успі­н­ня Пресвятої Діви Марії (1928–29 роз­писи здійснив Ю. Крупський), від 1900 — дві каплички, притулок для сиріт, гостин­ний двір; закладено великий парк. 1903 до с. Ко­хавина прибули редемптористи. 1912 ікону короновано папськи­ми золотими коронами у присутності близько 200 тис. прочан. 1931 монастир пере­­­йшов до єзуїтів, які 1944 вивез­ли ікону Матері Божої Кохавинської до м. Ґлівіце (нині Сілезького воєводства, Польща), де вона знаходиться донині. За радянської влади костел пере­творено на льоно­сховище, у будівлях монастиря роз­міщено інтернат для ро­зумово від­сталих дітей, с. Кохавина при­єд­на­но до Гніздичіва (від­тоді ця історична назва пере­стала існувати). 1991 монастир від­новили редемптористи. 2000 до нього пере­дано з Польщі копію ікони Матері Божої Кохавинської (ще одну копію, намальовану жителькою Гніздичева О. Николишин, вста­новлено у від­новленій капличці), 2003 засновано парафію Покрови Пресвятої Богородиці.