Барановський Ярослав

БАРАНО́ВСЬКИЙ Ярослав (псевд.: Фіялко, Фіялковський, Лімницький, Макар, Президент; 07. 07. 1906 — 11. 05. 1943, Львів) — політичний і військовий діяч. Доктор права. Член УВО (1921), ОУН (1929). У 1926 засуджений польським судом на 3 р. за революційну діяльність; 1930 виїхав до Чехо-Словаччини і вступив до Карлового університету в Празі. 1934 переїхав до Відня. Був активним у студентському житті. 1933–39 — президент, від 1939 — почесний президент Центрального союзу українських студентів. Від 1935 був членом та секретарем Проводу українських націоналістів ОУН, встановлював зв’язки з підпіллям України. Брав участь у 2-му Великому зборі українських націоналістів у Римі (1939). Один із співробітників Є. Коновальця. Під час розколу ОУН залишився під проводом голови Проводу українських націоналістів А. Мельника. Автор низки статей у періодиці 20–30-х рр. Убитий за нез’ясованих обставин.

Літ.: Антонович М. Нарис історії Центрального союзу українського студентства (1921–1945). Мюнхен, Нью-Йорк, Торонто, 1976; Книш З. Ярослав Барановський — жертва злоби й ненависті. Париж, 1990; Лупій Г. Личаківський цвинтар: Путівник. Л., 1996.

О. С. Кучерук

Рекомендована література

Антонович М. Нарис історії Центрального союзу українського студентства (1921–1945). Мюнхен, Нью-Йорк, Торонто, 1976;
Книш З. Ярослав Барановський – жертва злоби й ненависті. Париж, 1990;
Лупій Г. Личаківський цвинтар: Путівник. Л., 1996.