Мельник Андрій Атанасович

Визначення і загальна характеристика

МЕ́ЛЬНИК Андрій Атанасович (псевд. — Євген; 12. 12. 1890, с. Воля Якубова, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 01. 11. 1964, м. Клерво, Велике герцогство Люксембурґ, похов. у Люксембурзі) — військовий і політичний діяч. Полковник Армії УНР. Закін. Стрий. гімназію (нині Львів. обл., 1910), навч. у Вищій земел. школі у Відні (1912–14). З поч. 1-ї світової вій­ни добровольцем вступив до Легіону УСС. Від квітня 1915 — командир сотні, яка брала участь у боях на г. Маківка та р. Стрипа. На поч. вересня 1916 в бою на г. Лисоня пораненим потрапив у рос. полон. М. утримували у таборі побл. м. Царицин (нині Волго­град), де він по­зна­йомився з Є. Коновальцем і став одним із його най­ближчих соратників. На поч. січня 1918 втік з полону і при­їхав до Києва. Взяв участь у формуван­ні Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців, згодом неодноразово реорганізованого, служив у січових військ. формаціях: командир куреня, пом. командира полку, нач­­штабу загону й осадного корпусу, командир дивізії, пом. командира корпусу. Від­значився під час придуше­н­ня більшов. пов­ста­н­ня у Києві (січень–лютий 1918) і у ході антигеть­ман. пов­ста­н­ня (листопад–грудень того ж року). У лютому–червні 1919 — нач­штабу Армії УНР, липні–серпні — пом. командира групи Січових стрільців. У грудні 1919 інтернов. польс. військами. Від липня 1920 мешкав у Празі, здобув фах інж.-лісника. Учасник створе­н­ня і чл. керів. органів УВО (серпень 1920), її кра­йовий коман­дант у Галичині (від 1922). У грудні 1923 за­арешт. польс. поліцією, за участь у націоналіст. русі засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня.

Після звільне­н­ня 1928 працював адмініс­тратором лісів Львів. митрополії УГКЦ, зблизився з митрополитом Андреєм Шептицьким. 1929 взяв участь у заснуван­ні ОУН. Від­новив громад.-політ. діяльність, зокрема 1932 став чл. правлі­н­ня видавн. спілки «Діло», 1933 очолив гол. раду асоц. греко-катол. молоді «Орли», також входив до Товариства укр. комбатантів «Молода Громада» та ін. 1934 — чл. Сень­йорату УВО та голова Сенату ОУН. Після вбивства Є. Коновальця у жовтні 1938 обраний головою Проводу укр. націоналістів (затв. у серпні 1939 на 2-му Великому зборі ОУН у Римі). Внаслідок роз­колу в ОУН на поч. 1940, зумовленому тактич., ідеол. і персон. роз­біжностями (див. «Бандерівці» та «Мельниківці»), очолив більш помірковане крило організації, ві­доме як ОУН(м). Від кін. 1941 пере­бував у Берліні під на­глядом та без права вільного пере­їзду. На поч. 1944 заарешт. і увʼязнений у концтаборі Заксенгаузен, на­прикінці того ж року звільнений. Проживав у м. Мюнхен (Німеч­чина) та Люксембурзі. 1947 на 3-му Великому зборі обраний довіч. головою Проводу укр. націоналістів. Намагався консолідувати політ. життя укр. еміграції, сприяв формуван­ню Укр. нац. ради (1948). У 1957 за­пропонував ідею заснува­н­ня Світ. кон­гресу українців та Світ. союзу українців (реалізована 1967 зі створен­н­ням Світ. кон­гресу вільних українців). Імʼям М. на­звано вулиці у містах України, зокрема у Львові, Івано-Франківську, Рівному, Дрогобичі.

Літ.: Полковник Андрій Мельник, голова Проводу Українських Націоналістів, помер у Німеч­чині 1-го листопада // Свобода. 1964, 4 лист.; Андрій Мельник: у першу річницю смерти 1964–1965. Торонто, Він­ніпеґ, 1966; Непогасний огонь віри: Зб. на пошану полковника А. Мельника. Париж, 1974; Андрій Мельник: Спогади та док. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Військова еліта Галичини. Л., 2004; Науменко К. Царицинська доба Євгена Коновальця // Укр. визв. рух. Л., 2006. Зб. 8; Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920–1939 роки. 3-є вид. К., 2007; Посівнич М. Воєн­но-політична діяльність ОУН у 1929–1939 роках. Л., 2010; Андрій Мельник. 1890–1964: Спогади, док., листува­н­ня. К., 2011.

А. І. Жуковський

Завантажити статтю