Барчук Анатолій Трохимович
БАРЧУ́К Анатолій Трохимович (16. 11. 1939, с. Бабанка, нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 07. 06. 2015, Київ) — кіноактор. Народний артист України (2007). Член НСКінУ (1972). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1963; курс М. Карасьова). Працював 1963–66 актором в Усть-Каменегор. рос. драм. театрі ім. Джамбула Джабаєва (Казахстан). Від 1966 - актор Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ). Знявся також на Свердлов. кіностудії (тато Колі у фільмі «Найповільніший поїзд», 1961, реж. В. Усков та В. Краснопольський), на кіностудії «Грузія-фільм» (Олексій у стрічці «Сади Семіраміди», 1975, реж. С. Долідзе), на Одес. кіностудії (Анатолій у к/ф «Вершники», 1979, реж. В. Костроменко; Антонов у стрічці «Я - Хортиця», 1980, реж. О. Ігішев; Барський у фільмі «Скарга», 1985, реж. Т. Золоєв).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Ярослав («Анничка», 1968), Об’їзник Дмитро («Олеся», 1970), Козак («Пропала грамота», 1972), Штурман («Коли людина усміхнулась», 1973), Ветлугін («Два дні в грудні», 1981), Капрал («Небилиці про Івана», 1989; усі - реж. Б. Івченко), Іван Кудря («Два роки над прірвою», 1966), Римський-Корсаков («І в звуках пам’ять відгукнеться...», 1986; обидва - реж. Т. Левчук); Славута («На київському напрямку», 1968), Калашник («Високий перевал», 1981; обидва - реж. В. Денисенко), Іванов («Мир хатам, війна палацам», 1970, реж. І. Шмарук), Дудинський («Нічний мотоцикліст», 1972, реж. Ю. Слупський), Попудренко («Підпільний обком діє», 1977), Панкратов («Особиста зброя», 1991; обидва - реж. В. Буковський), Буров («Поїзд надзвичайного призначення», 1979, реж. В. Шевченко), Командор («Важка вода», 1979, реж. Л. Безкодарний), Борзій («“Мерседес” тікає від погоні», 1980, реж. Ю. Ляшенко), Оксен («Вир», 1983, реж. С. Клименко), Волосний («Кайдашева сім’я», 1994-95, реж. В. Городько).
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
