Басараб Василь Стефанович
Визначення і загальна характеристика
БАСАРА́Б Василь Стефанович (25. 05. 1932, с. Жукове, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл.) — прозаїк, поет, перекладач. Член НСПУ (1970). Лауреат обл. літ. премій ім. Д. Вакарова (1970) та ім. Ф. Потушняка (1994), обл. журналіст. премії ім. О. Борканюка (1985). Закін. Ужгород. університет (1957). Працював у газетах «Советское Закарпатье» (1958–59); «Молодь Закарпаття»: відп. секр. (1960–63); «Ленінська молодь»: кор. у Закарп. обл. (1963–66); у респ. видавництві «Карпати»: ст. ред. та зав. редакції худож. літ-ри (1967–77); від 1991 — ред. відділу літ-ри в «Новинах Закарпаття». Був заступник голови обл. організації СПУ (1970–83), керував обл. літоб’єдн. ім. Д. Вакарова(1981–87). Друкується від 1965. Б. — письменник своєрід. світобачення, характерного саме для тієї частини України, де він народився й живе. Автор низки повістей, новел, балад, поет. збірок. У його літ. записі видано книжки закарп. фольклору «Дванадцять братів» (1972) і «Казки одного села» (1979; обидві — Ужгород). Перекладає поезії з рос., осетин., угор., словац., чес. мов.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Ластівка над Тисою. 1963; Коли трембітають вітри... 1967; Скресінь. 1968; Задивляюсь у твої зіниці. 1972; Осідлані гори. 1977 (рос. перекл. — Москва, 1985); Коронне село. 1981; Летіла частка сонця. 1985; Сиве літо. 1994: Тернова ніч, 2001 (усі — Ужгород).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
